Sin Pedir Nada - Los Auténticos Decadentes

Se rompió el cristal que separaba

El día de la noche, la tierra del agua

Y en un solo aliento se llevó mi ropa al viento

Se rompió el cristal que separaba

El día de la noche, la tierra del agua

Y en un solo aliento se llevó mi ropa al viento

Y quedé sin nada, me quedé sin nada

Se paró el reloj que me corría

De noche y de día, de noche y de día

Como un día de enero en Santiago del Estero

Se volvió más lento, me volví más lento

¿Cómo se puede tener tanto

Sin tener más nada que mi alma?

¿Cómo se puede amar tanto

Sin pedir nada?

Oh, no hay nada, no hay más nada

Oh

Se rompió el cristal que separaba

El día de la noche, la tierra del agua

¿Cómo se puede tener tanto

Sin tener más nada que mi alma?

¿Cómo se puede amar tanto

Sin pedir nada?

No hay una ventana en más allá

Donde pueda volar mi mente lejos

Todo ocurre adentro de mi piel

Porque eso es lo único que tengo

Oh, no hay nada, no hay más nada

Oh, no hay nada, no hay más nada

Y al final no hay nada, no hay más nada

Y al final no hay nada, no hay más nada

«No hay más nada»

Скло, що розділяє

День ночі, край води

І на одному подиху він відніс мій одяг на вітер

Скло, що розділяє

День ночі, край води

І на одному подиху він відніс мій одяг на вітер

І я залишився ні з чим, я залишився ні з чим

Годинник, що бігав за мною, зупинився

Ніч і день, ніч і день

Як січневий день у Сантьяго-дель-Естеро

Стало повільніше, я повільніше

Як можна мати так багато

Не маю нічого, крім моєї душі?

Як можна так любити

Ні про що не питаючи?

Ой, нема нічого, нема нічого іншого

о

Скло, що розділяє

День ночі, край води

Як можна мати так багато

Не маю нічого, крім моєї душі?

Як можна так любити

Ні про що не питаючи?

Позаду немає вікна

де я можу відірвати свій розум

Усе відбувається всередині моєї шкіри

Бо це єдине, що у мене є

Ой, нема нічого, нема нічого іншого

Ой, нема нічого, нема нічого іншого

І зрештою нічого, більше нічого немає

І зрештою нічого, більше нічого немає

«Немає нічого іншого»