Exit 99 - Lorrie Morgan

I charged out on that interstate in a great big huff

The fight we had just made me feel I’d enough

I felt like drivin' anywhere if it left you far behind

And I hated you at exit fifty-nine

I passed the cars I passed the trucks I passed 'em all

Saw you sittin' home just waitin' for my call

My angry heart would not allow an ounce of sympathy

It was could as ice at exit sixty-three

With every passin' mile the question seemed to grow

Who was right and who was wrong and who’s to know

My anger turned to sorrow as the tears began to pour

What a tangled mind at exit eighty-four

The city slowly faded into farms and fields

The world took on a different point of view

I loosened up my grip around that steering wheel

And I wondered if you were sorry too

I rolled the window down at exit ninety-one

Felt the cool wind blowin' through my hair

I saw a crimson light embrace a setting sun

And suddenly I wished you were there

I couldn’t wait to stop and find a telephone

To call you up and tell you I was comin' home

Funny how a ribboned road can make you change your mind

And I loved you at exit ninety-nine

Funny how a ribboned road can make you change your mind

I knew I loved you at exit ninety-nine

Я вирвався на цій міжштатній автомагістралі з великим роздратуванням

Поєдинок, який ми щойно провів, змусив мене відчути, що мені достатньо

Мені хотілося їхати куди завгодно, якщо це залишило тебе далеко позаду

І я ненавидів тебе на виході п’ятдесят дев’ятий

Я пройшов повз автомобілі, я пройшов повз вантажівки, я обійшов їх усі

Бачив, як ти сидиш вдома і чекаєш мого дзвінка

Моє гнівне серце не дозволило б почути ні грам симпатії

На виході шістдесят третій це був як лід

З кожною милею, здавалося, питання виростає

Хто був правий, а хто винен, і кому потрібно знати

Мій гнів перетворився на смуток, коли почали текти сльози

Який заплутаний розум на виході вісімдесят четвертий

Місто поволі зникало на ферми й поля

Світ набув іншої точки зору

Я послабив хватку за кермо

І мені цікаво, чи ви теж шкодуєте

Я опустив вікно на виході дев’яносто перший

Відчула, як прохолодний вітер віє моє волосся

Я бачив багрове світло, яке обіймало західне сонце

І раптом я бажав, щоб ти був там

Я не міг дочекатися, щоб зупинитися й знайти телефон

Щоб зателефонувати і сказати, що я вертаю додому

Смішно, як дорога із стрічками може змусити вас змінити свою думку

І я кохав тебе на виході дев’яносто дев’ять

Смішно, як дорога із стрічками може змусити вас змінити свою думку

Я знав, що кохаю тебе на виході дев’яносто дев’ятий