The Spider Man - Looper

I always take the same way home:

Straight up University Avenue, then right on Byres Road.

And at the top I turn onto Observatory, then down the lane and home.

I don’t even think about it anymore,

I just start walking and twenty minutes later I’ll find myself there.

But one night I found myself lost —

I looked up and I was on Sydenham Road.

And I’d no idea how I’d got there.

I waited for a while to see if anything was going to happen;

To see if I’d come there for any reason —

But there was nobody about, and everything was quiet.

And I walked home round Kensington Gate,

And I forgot about it.

But since then more and more stuff like that has started happening.

More things I used to do without thinking about them

Have started coming out differently,

And I’ve started spending hours doing things I’ve got no interest in —

With no idea why I’m doing them,

But unable to stop.

I catch myself listening to bands I’ve always hated before,

Listening to their records over and over.

And sometimes when I’m typing,

A whole different bunch of words appear on the page

From the ones I had in my head.

A few nights ago I went into Barrats to buy the newspaper I always buy —

But when I got outside, I realized I’d bought something entirely different.

I was holding a magazine I’d never seen before,

Something about Science and Nature.

I started reading it on the way home, and there was this article in there

About a wasp that lays its eggs in the body of a spider.

The wasp stings the spider, and a short while after the eggs have been laid

The spider starts to weave a new kind of web —

A kind of web it’s never woven before —

Without knowing why it’s doing it.

But when the spider dies, it turns out that what it’s woven

Is a cocoon for the baby wasps.

A place for them to hatch from.

And they grow safely in there, while they feed on the spider’s body.

I threw the magazine away, and made sure I took the right streets home.

And I tried to remember if maybe I’d been stung by that kind of wasp.

And I started wondering how you would get rid of something like that…

Я завжди йду додому тим самим шляхом:

Прямо вгору Університет-авеню, потім праворуч на Байрес-роуд.

А вгорі я повертаю на Обсерваторію, потім по провулку і додому.

Я вже навіть не думаю про це,

Я просто починаю ходити і через двадцять хвилин опишуся там.

Але однієї ночі я визнав себе загубленим —

Я подивився і опинився на Сайденхем-роуд.

І я поняття не мав, як я туди потрапив.

Я чекав деякий час, щоб побачити, чи щось станеться;

Щоб перевірити, чи прийшов би я з будь-якої причини —

Але нікого не було, і все було тихо.

І я пройшов додому навколо Кенсінгтонських воріт,

І я забув про це.

Але відтоді подібних речей стало відбуватися все більше і більше.

Більше речей, які я робив не думаючи про них

Почали виходити по-іншому,

І я почав годинами займатися тим, що мене не цікавить —

Не знаючи, чому я це роблю,

Але неможливо зупинитися.

Я ловлю себе, що слухаю групи, які завжди ненавидів раніше,

Слухати їхні записи знову і знову.

І іноді, коли я друкую,

На сторінці з’являється зовсім інша купа слів

З тих, які в мене були в голові.

Кілька вечора тому я пішов у Барратс, щоб купити газету, яку завжди купую —

Але коли я вийшов на вулицю, усвідомив, що купив щось зовсім інше.

Я тримав журнал, якого ніколи раніше не бачив,

Дещо про науку та природу.

Я почав читати по дорозі додому, і там була ця стаття

Про осу, яка відкладає яйця в тіло павука.

Оса жалить павука, і через деякий час після того, як яйця були відкладені

Павук починає плести новий вид мережі —

Своєрідна павутина, яку ніколи раніше не плели —

Не знаючи, чому це робить.

Але коли павук помирає, виявляється, що він зітканий

Є коконом для дитинчат ос.

Місце, з якого вони можуть вилупитися.

І вони безпечно ростуть там, поки харчуються тілом павука.

Я викинув журнал і переконався, що пішов додому правильною вулицею.

І я намагався згадати, чи, можливо, мене вжалила така оса.

І я почав думати, як ви могли б позбутися чогось подібного…