Prizes - LooM

Divide all of the spoils, take more than we deserve

Chasing flickering lights, almost there

Reaching, stretching our limbs, circling, then closing in

Oh beautiful siren

These trophies shine on the horizon,

Begging to be gained.

It craves to be gained by selfish eyes

Graves lust broods in us, keeps us sick where we stand

Nothing comes, but it leaves us alone, us as lambs

Starry-eyed appetites, gaping mouths, hands

Now we’ve won the prize at last

But we’ll never pick out the shards of glass

We’ll spend the rest of our lives digging

And is this golden chair that we sit in

More fitting than the rags we’ve shed

This token marks no end, it marks where we begin again

Glittering prizes tear us into twins, divide our desire

Feed us or dispel this craving we serve

At the rainbow’s end, we drink from the fountain

Now cloud ten, to search for eleven

At the rainbows end…

Now we’ve won the prize at last

But we’ll never pick out the shards of glass

We’ll spend the rest of our lives digging

And is this golden chair that we sit in

More fitting than the rags we’ve shed

This token marks no end, it marks where we begin again

…It marks where we begin again

Розділіть всю здобич, візьміть більше, ніж ми заслуговуємо

Погоня за мерехтливими вогниками, майже там

Досягаємось, розгинаємо кінцівки, кружляємо, потім змикаємося

О, гарна сирена

Ці трофеї сяють на горизонті,

Благання, щоб бути заробили.

Воно прагне, щоб його здобули егоїстичні очі

Могили, пожадливість гнітять у нас, тримають нас хворими там, де ми стоїмо

Нічого не приходить, але це залишає нас у спокої, як ягнят

Зоряні апетити, роззяві роти, руки

Тепер ми нарешті виграли приз

Але ми ніколи не виділимо осколки скла

Ми проведемо решту свого життя, копаючи

І це золотий стілець, на якому ми сидимо

Доречніше, ніж ганчірки, які ми скинули

Цей маркер не позначає кінця, він позначає, де ми починаємо знову

Блискучі призи розривають нас на близнюків, розділяють наше бажання

Нагодуйте нас або розвійте цю тягу, яку ми служимо

На краю веселки ми п’ємо з фонтану

Тепер хмара десять, щоб шукати одинадцять

В кінці веселки…

Тепер ми нарешті виграли приз

Але ми ніколи не виділимо осколки скла

Ми проведемо решту свого життя, копаючи

І це золотий стілець, на якому ми сидимо

Доречніше, ніж ганчірки, які ми скинули

Цей маркер не позначає кінця, він позначає, де ми починаємо знову

…Це означає, з чого ми починаємо знову