Война - Ломовой

Новость принесли провода,

Что у нас вражда да беда.

Были мы близки, дороги;

Стали далеки — вороги.

Песен мы теперь не поём;

Порознь живем, не вдвоем.

Где шумел камыш — тишина.

Что же ты не спишь…

Война!

Война!

Война!

Что же ты не спишь…

Война!

Война!

Война!

Что же ты не спишь…

Мысли в голове тикают,

Жизнь у наш пошла дикая.

Каждому с трудом верится,

Да с каждого окна целятся.

Песен мы теперь не поём;

Порознь живем, не вдвоем.

Где шумел камыш — тишина.

Что же ты грустишь…

Война!

Война!

Война!

Что же ты грустишь…

Война!

Война!

Война!

Что же ты грустишь…

А он не хотел воевать.

Он просто не умел убивать.

По своим стрелять — погоди!

Может ты не прав, командир!

Песен мы теперь не поём;

Порознь живем, не вдвоем.

Где шумел камыш — тишина.

Что же ты молчишь…

Война!

Война!

Война!

Что же ты молчишь…

Война!

Война!

Война!

Ну что же ты молчишь…

Новость принесли провода,

Что у нас вражда да беда.

Новину принесли дроти,

Що в нас ворожнеча та біда.

Були ми близькі, дорогі;

Стали далекі - вороги.

Пісень ми тепер не співаємо;

Порізно живемо, не вдвох.

Де шумів очерет — тиша.

Що ж ти не спиш...

Війна!

Війна!

Війна!

Що ж ти не спиш...

Війна!

Війна!

Війна!

Що ж ти не спиш...

Думки в голові цокають,

Життя у нас пішло дике.

Кожному важко віриться,

Та з кожного вікна ціляться.

Пісень ми тепер не співаємо;

Порізно живемо, не вдвох.

Де шумів очерет — тиша.

Що ж ти сумуєш?

Війна!

Війна!

Війна!

Що ж ти сумуєш?

Війна!

Війна!

Війна!

Що ж ти сумуєш?

А він не хотів воювати.

Він просто не вмів убивати.

По своїх стріляти — постривай!

Може ти не маєш рації, командире!

Пісень ми тепер не співаємо;

Порізно живемо, не вдвох.

Де шумів очерет — тиша.

Чому ж ти мовчиш…

Війна!

Війна!

Війна!

Чому ж ти мовчиш…

Війна!

Війна!

Війна!

Що ж ти мовчиш...

Новину принесли дроти,

Що в нас ворожнеча та біда.