Profumo Di Colla Bianca - Locanda Delle Fate

Ombre riposano nella soffitta buia

Tra i resti di un tempo e i ricami della luce

Con la polvere trasformano

Libri e quaderni vecchi

E un sogno rimasto a specchiarsi nel tempo

Tra rovine di un giocattolo

Profumo di colla bianca, ritrovato qui

Fantasmi vecchi e nuovi si confondono

Mille vetri rispecchiano ricordi che un bimbo lasciò

Raccolgo un libro di immagini sbiadite dalla realtà

Voglia immensa di chiudere le porte sulla mia età

Ombre riposano nella soffitta buia

Tra i resti di un tempo che i ricami della luce

Con la polvere trasformano

La dietro il muro il vento

Rapisce al silenzio sospiri confusi

E voci ancora tiepide in un attimo

Ma il profumo di colla bianca si è fermato qui

Per regalare al vento le mie maschere

(Grazie a GuGa per questo testo)

На темному горищі спочивають тіні

Між залишками минулого і вишиванками світла

За допомогою пудри вони перетворюються

Старі книги та зошити

Це мрія, яка віддзеркалюється з часом

Серед руїн іграшки

Аромат білого клею, знайдений тут

Привиди старі й нові плутаються

Тисяча склянок відображає спогади, які залишила дитина

Я збираю книгу образів, що вицвіли з реальності

Величезне бажання закрити двері перед моїм віком

На темному горищі спочивають тіні

Серед залишків того часу, що вишиванки світла

За допомогою пудри вони перетворюються

Там за стіною вітер

Він вириває розгублені зітхання в тишу

І за мить усе ще теплі голоси

Але на цьому запах білого клею припинився

Віддати вітру свої маски

(Дякую GuGa за цей текст)