Fantastico! (BEBO #2) - Lo Stato Sociale

Mare fuori stagione mi sembra un po' forzato

Andarci, viverci, dire che è bello

Qui per esempio è tutto molto più civilizzato di quanto uno si immagini

Dici: «Il mare fuori stagione è come una grande sfida contro la natura»

La lotta delle onde contro la terra

Un inquadratura suggestiva e il colore delle produzioni Netflix

Me lo sono messo alle spalle e tira un vento boia

Gli do proprio fisicamente le spalle

Perché la panchina dove mi sono seduto guarda la strada

Fa freddo per essere una mzza stagione

E fa freddo per ssere un momento in cui dovrebbe andare tutto tranquillo

In accelerazione o in frenata

Con il pilota automatico verso l’afa e le zanzare

Verso quelli con la pressione bassa che sbuffano

Quelli che le città sono meglio da vuote

Quelli che ci vedono sempre una cosa dentro le cose

E a me questa cosa delle cose dentro le cose non mi convince

Sono giorni convulsi

Per qualche ora va bene

Per qualche ora non va bene

Fosse per me andrebbe tutto bene

Se non fosse per il vociare delle persone

O il trambusto dei tavoli che tornano ad occupare i dehor

Se non fosse per il suono delle chiavi in tasca

E il numero impressionante dei pensieri che per molto tempo si ingigantiscono

Fino a spingere sulle pareti del cranio

Come a voler uscire a tutti i costi, tutti assieme, pericolosamente

Se non fosse per questa sensazione di vuoto

Che poi, senza annunciarsi, prende il campo e cambia l’ordine delle cose

Delle mie cose

Che non so dargli nemmeno un nome

«Non puoi sempre dare la colpa agli altri» dice

Però ogni tanto è proprio colpa degli altri

E fare una panchina che guarda la strada e dà le spalle al mare

Mi dà l’impressione di qualcuno che ha voluto fare un dispetto

A chi si è stancato e vuole fermarsi

Allora mi metto un po' il cappuccio e aspetto

Perché devo aspettare un po' su questa panchina

Non ho voglia, sto un po' troppo male se penso ai soldi

Sono sul lungomare del cazzo diciamolo

Un lungomare brutto, invisibile al cuore

Il cui merito più grande è quello di normalizzarsi nella pietà di tutti i giorni

Una pietà che toglie il mito, la vanità, la politica

Tutte quelle cose che questo tempo dice essere marginali

Hanno preso il mare e lo hanno sostituito con un freddo toponimo

Un lungomare

«Sono in un posto che è una cazzata» ho pensato così

Però c'è il mare, che bello

Insomma fa brutto tempo

Però passano gli aerei

Perché c'è un aeroporto importante qui vicino

E Nicola e Paola dicono che è assurdo pensare che gli aerei volino

A me, in questi giorni, sembra assurdo che le cose non volino da sole

Se le hai progettate e costruire come le dovevi progettare e costruire

Mi sarebbe piaciuto fare il pilota di Formula Uno

Ma non avevo né i soldi né il fisico

Avrei guidato volentieri pure gli autobus come il mio babbo

E invece scrivo in riva al mare mentre aspetto su una panchina orientata verso

un ristorante basso

Una palazzina rovinata

Due signore che passano discutendo

Non era minimamente nei progetti, ma devo dire una cosa

Prima, nel market dei prodotti per la casa, la radio ha trasmesso l’oroscopo

Per la Vergine sarebbe stato un giorno fantastico

Ha detto proprio così

E io ero in un market per prodotti casalinghi la mattina presto

Al mare fuori stagione che malgrado tutto

Mi sembra comunque un’idea così così

Quella del mare fuori stagione

Allora mi siedo qui su questa panchina dalla parte sbagliata della vista

Allora mi siedo qui su questa panchina dalla parte sbagliata della vita

E penso che certuni dovrebbero fidarsi più delle circostanze che di se stessi

Io pure

Море поза сезоном мені здається трохи вимушеним

Іди туди, живи там, скажи, що там красиво

Тут, наприклад, все набагато цивілізованіше, ніж можна собі уявити

Ви кажете: «Море не в сезон, як великий виклик природі»

Боротьба хвиль з землею

Навідний знімок і колір продукції Netflix

Ставлю за собою, а там катовий вітер

Я справді повертаюся до нього

Тому що лавка, де я сидів, виходить на вулицю

Для середини сезону холодно

І холодно бути часом, коли все повинно бути тихо

При прискоренні або гальмуванні

З автоматичним пілотом назустріч спекі та комарам

Для людей з низьким кров'яним тиском, які хропуть

Тим містам краще пустувати

Ті, хто завжди бачить у речах щось одне

І для мене ця річ у речах не переконує

Це напружені дні

Кілька годин добре

На кілька годин це не добре

Якби від мене залежало, все було б добре

Якби не крики людей

Або метушня за столиками, які повертаються, щоб зайняти відкриті майданчики

Якби не стукіт ключів у кишені

І вражаюча кількість думок, які надовго збільшуються

Вгору натискати на стінки черепа

Ніби хотіти за всяку ціну вийти, всі разом, небезпечно

Якби не це відчуття порожнечі

Хто потім, не оголошуючи себе, виходить на поле і змінює порядок речей

Про мої речі

Я навіть не можу назвати це

«Не можна завжди звинувачувати інших», — каже він

Але час від часу в цьому винні інші

І зробити лавку, що виходить на вулицю і спиною до моря

Це справляє на мене враження людини, яка хотіла зробити зло

Тим, хто втомився і хоче зупинитися

Тоді я одягаю капюшон і чекаю

Чому я маю чекати деякий час на цій лавці?

Мені не хочеться, мене трохи нудить, коли я думаю про гроші

Я на довбаній набережній, давайте подивимося правді в очі

Потворна набережна, серцю невидима

Чиєю найбільшою заслугою є нормалізація повсякденної побожності

Шкода, яка забирає міф, марнославство, політику

Усе те, що говорить цей час, маргінальне

Взяли море і замінили його холодним топонімом

Набережна

«Я в такому місці, де лайно», — так я подумав

Але там море, яке гарне

Словом, погода погана

Але літаки проходять

Тому що поруч є важливий аеропорт

А Нікола та Паола кажуть, що абсурдно думати, що літаки літають

Мені сьогодні здається абсурдом, що речі не літають самі собою

Якщо ви спроектували та побудували їх так, як ви мали їх спроектувати та побудувати

Я б хотів бути гонщиком Формули-1

Але в мене не було ні грошей, ні тіла

Я б із задоволенням водив автобуси, як мій тато

Натомість я пишу біля моря, поки чекаю на лавці обличчям до мене

низький ресторан

Зруйнована будівля

Дві жінки, що йдуть повз суперечки

Це взагалі не було в планах, але мушу сказати одне

Раніше на ринку товарів для дому радіо транслювало гороскоп

Це був великий день для Богородиці

Ось що він сказав

А я рано вранці був на ринку господарських товарів

На море не в сезон, що попри все

Проте мені здається така ідея

Що з моря не в сезон

Тому я сиджу тут, на цій лавці, не з того боку

Тож я сиджу тут, на цій лавці, на неправильному боці життя

І я думаю, що деякі люди повинні більше довіряти обставинам, ніж собі

Я також