Winter Days - Liva

In these our winter days

Death’s iron tongue is glib

Numbing with fear all flesh upon

A fiery-hearted globe

An age once green is buried

Numbered the hours of light

Blood-red across the snow our sun

Still trails his faint retreat

Spring through death’s iron gard

Her million blades shall thrust

Love that was sleeping not extinct

Throw off the nighmare crust

Eyes, though not ours, shall see

Sky-high a signal flame

The sun returned to power above

A world, but not the same.

У ці наші зимові дні

Залізний язик смерті в’язний

Оніміла від страху вся плоть

Вогняний глобус

Вік, коли зелений похований

Пронумеровано години світла

Криваво-червоне по снігу наше сонечко

Все ще слід за своїм слабким відступом

Весна крізь залізний щит смерті

Її мільйони клинків будуть штовхати

Любов, що спала, не згасла

Скиньте кошмарну скоринку

Очі, хоч і не наші, побачать

Сигнальне полум’я до неба

Сонце повернулося вгору

Світ, але не той самий.