Apathy - Little Atlas

Fading from the scene losing lightness, losing me

Heavy gravity, losing time so passively

Paper shackles, empty words, never written

Always yearns

So I slowly let it go, let the fire fade to glow

Never let my feelings show

I’m in the center the sun, burning out the weakest parts

Fade to black this bleeding heart

Am I forged or am I broken to the core?

Can I leave if I can’t even find the door?

Can you see me through my apathy?

I am standing by the sunless sea

I don’t need someone to bury me

Still alive and singing silently

Sleeping through my days, sinking farther

Feats of clay

Daylight, dream awake, underground and so opaque

Below me lies my fate, hollow future, heavy weight

Hide inside my head, think what is unsaid

Leave the willingness instead

I’m in the center the sun, burning out the weakest parts

Fade to black this bleeding heart

Am I forged or am I broken to the core?

Can I leave if I can’t even find the door?

Can you see me through my apathy?

I am standing by the sunless sea

I don’t need someone to bury me

Still alive and singing silently

Colorless, failing leaves through the cracked doorway

Soulless and flailing leaves through the floor

Consciousness craving calls for the cold crying

Building and breaking, rebirth and dying

Can you see me through my apathy?

I am standing on the sunlit sea

I don’t need someone to bury me

Still alive and singing!

Зникаючи зі сцени, втрачаючи легкість, втрачаючи мене

Важка гравітація, втрачаючи час так пасивно

Паперові кайдани, порожні слова, ніколи не написані

Завжди тужить

Тож я повільно відпускаю вону, дозволяю вогню згасати, щоб засвітитися

Ніколи не показуйте моїм почуттям

Я в центрі сонця, випалюючи найслабші частини

Згасай, щоб почорніти це закривавлене серце

Я підроблений чи я зламаний до глибини душі?

Чи можу я піти, якщо навіть не можу знайти двері?

Ви бачите мене крізь мою апатію?

Я стою біля моря без сонця

Мені не потрібно, щоб хтось мене поховав

Ще живий і тихо співає

Проспав усі дні, занурюючись далі

Подвиги глини

Денне світло, сон наяву, підземний і такий непрозорий

Піді мною моя доля, порожнє майбутнє, важка вага

Сховайся в моїй голові, подумай, що не сказано

Натомість залиште бажання

Я в центрі сонця, випалюючи найслабші частини

Згасай, щоб почорніти це закривавлене серце

Я підроблений чи я зламаний до глибини душі?

Чи можу я піти, якщо навіть не можу знайти двері?

Ви бачите мене крізь мою апатію?

Я стою біля моря без сонця

Мені не потрібно, щоб хтось мене поховав

Ще живий і тихо співає

Безбарвне, невдале листя через тріснутий дверний отвір

Крізь підлогу листя бездушні та махають

Тяга свідомості кличе до холодного плачу

Будівництво і руйнування, відродження і вмирання

Ви бачите мене крізь мою апатію?

Я стою на засвітленому сонцем морі

Мені не потрібно, щоб хтось мене поховав

Ще жива і співає!