Медленно - LISSEN2

припев 2 раза:

Пора выбрасывать прах от обиды на мир,

Пока тела наши не стали невидимыми.

Минимализм встреч нам продиктует истинный смысл,

Пока меня с тобой растворяет вечность.

Медленно, очень медленно

Нас с тобой закружит этой белоснежной симметрией.

Ветра порывами еле заметными мы летим,

И небо снова нас в белое вырядит.

На берегу на этом мы, либо на том.

Нас где-то там впереди манят огни городов

Светом из окон квартир.

Спи,

Пока ещё виднеется сон, и я не буду тебя будить.

Медленно — слово мне, словно вредное.

Медленно, и я могу быть рад даже этому.

Но куда-то так быстро слепые секунды текут.

Секунды экспортом из любых стран.

И гладят нас, как чья-то словно рука.

Пойми, твой мир безграничен,

Но знаешь, мой не велик.

Если захочешь вернуться вдруг,

Запомни, что всегда висит твой ключ на двери.

Я жду с рождения и до обморока.

припев 2 раза:

Пора выбрасывать прах от обиды на мир,

Пока тела наши не стали невидимыми.

Минимализм встреч нам продиктует истинный смысл,

Пока меня с тобой растворяет вечность.

Медленно уходишь ты, я стою до последнего.

Знаю, сам виноват, что дал повод для сплетен.

Так незаметно были разорваны нити.

Вдруг твоих сил не осталось снова простить меня.

Я пробовал звонить тебе, в ответ гудки,

Автоответчик, либо берут твои родители.

Порой, теряя бдительность, снимаешь трубку, дышишь,

Пытаюсь что-то объяснить, но ты меня не слышишь.

Безысходность просто сбивает с толка.

Столько стопок салфеток в бистро исписано строками

Моих к тебе стихов;

не будь жестокой.

Дай шанс попробовать, начать всё заново с истоков.

В моём кирпичном склепе на пятом этаже

Я медленно теряю веру, я почти, что мёртв уже.

Белая зависть в душе к окнам счастливых квартир.

Может пора выбросить прах от обиды на мир?

припев 2 раза:

Пора выбрасывать прах от обиды на мир,

Пока тела наши не стали невидимыми.

Минимализм встреч нам продиктует истинный смысл,

Пока меня с тобой растворяет вечность.

Медленно мысли становятся въедливыми,

Оставляя след на дисках и на лентах кассетных.

Через стёкла светом сквозь витражи.

Знаешь, я тоже останусь в памяти, всегда буду жить.

Медленно таяла дорога от друга до недруга.

Нету методов больше, до неба нам не достать.

Неторопливые мы, нам лучше медленно.

Ждали снега, а в итоге дождались дождя.

Видно, всё не всегда получается так, как в фильмах.

Бывает ярче, чаще бывает тусклее.

Ты склеишь себе любовь, и тебе будут завидовать.

Пусть будет вопрос и пусть будет ответ.

Пусть медленно тянется шлейф платья следом.

С некем-то раскрошенным миром.

Чьи-то чувства останутся крепче, чем платина.

Не прощай, но до встречи, увидимся во сне.

припев 2 раза:

Пора выбрасывать прах от обиды на мир,

Пока тела наши не стали невидимыми.

Минимализм встреч нам продиктует истинный смысл,

Пока меня с тобой растворяет вечность.

приспів 2 рази:

Пора викидати порох від образи на світ,

Поки тіла наші не стали невидимими.

Мінімалізм зустрічей нам продиктує істинний сенс,

Поки що мене з тобою розчиняє вічність.

Повільно, дуже повільно

Нас із тобою закрутить цією білою симетрією.

Вітру поривами ледь помітними ми летимо,

І небо знову нас у біле вирядить.

На березі на цьому ми, або на тому.

Нас десь там попереду ваблять вогні міст

Світлом із вікон квартир.

Спи,

Поки ще видніється сон, і я не буду тебе будити.

Повільно — слово мені, наче шкідливе.

Повільно, і можу бути радий навіть цьому.

Але кудись так швидко сліпі секунди течуть.

Секунди експортом з будь-яких країн.

І гладять нас, як чиясь немов рука.

Зрозумій, твій світ безмежний,

Але знаєш, мій не великий.

Якщо захочеш повернутися раптом,

Запам'ятай, що завжди висить твій ключ на дверях.

Я чекаю з народження і до непритомності.

приспів 2 рази:

Пора викидати порох від образи на світ,

Поки тіла наші не стали невидимими.

Мінімалізм зустрічей нам продиктує істинний сенс,

Поки що мене з тобою розчиняє вічність.

Повільно йдеш ти, я стою до останнього.

Знаю, сам винен, що дав привід для пліток.

Так непомітно було розірвано нитки.

Раптом твоїх сил не залишилося знову пробачити мені.

Я пробував дзвонити тобі, у відповідь гудки,

Автовідповідач або беруть твої батьки.

Іноді, втрачаючи пильність, знімаєш трубку, дихаєш,

Намагаюся щось пояснити, але ти мене не чуєш.

Безвихідь просто збиває з толку.

Стільки стопок серветок у бістро списано рядками

Моїх до тебе віршів;

не будь жорстокою.

Дай шанс спробувати, почати все заново з витоків.

У моєму цегляному склепі на п'ятому поверсі

Я повільно втрачаю віру, я майже мертвий вже.

Біла заздрість у душі до вікон щасливих квартир.

Може час викинути порох від образи на світ?

приспів 2 рази:

Пора викидати порох від образи на світ,

Поки тіла наші не стали невидимими.

Мінімалізм зустрічей нам продиктує істинний сенс,

Поки що мене з тобою розчиняє вічність.

Повільно думки стають уїдливими,

Залишаючи слід на дисках і на стрічках касетних.

Через скло світлом крізь вітражі.

Знаєш, я теж залишуся в пам'яті, завжди житиму.

Поволі танула дорога від друга до недруга.

Немає методів більше, до неба нам не дістати.

Неквапливі ми, нам краще повільно.

Чекали снігу, а в підсумку дочекалися дощу.

Видно, все не завжди виходить так, як у фільмах.

Буває яскравіше, частіше буває тьмяніше.

Ти склеїш собі кохання, і тобі заздритимуть.

Нехай буде питання і нехай буде відповідь.

Нехай повільно тягнеться шлейф сукні слідом.

З кимось розкритим світом.

Чиїсь почуття залишаться міцнішими, ніж платина.

Не прощай, але до зустрічі, побачимося у сні.

приспів 2 рази:

Пора викидати порох від образи на світ,

Поки тіла наші не стали невидимими.

Мінімалізм зустрічей нам продиктує істинний сенс,

Поки що мене з тобою розчиняє вічність.