Lintu - Timo Rautiainen & Trio Niskalaukaus

tuskin tunnen häntäja kuitenkin

tulin häntätapaamaan

hän on niin kovin kaunis vieläkin

kun kääntyy minua katsomaan

tämäyöon minulle viimeinen

kuulen hänen sanovan

olen sairas ja väsynyt ihminen

ja siksi lähteähaluan

sinätiedät jo jotakin elämästä

jotain tiedän minäkin

kun vain uskallat lakata pelkäämästä

paratiisin saat takaisin

hän vieläjatkaa kyynelet silmissään

sanaa jokaista painottaen

hän pitääkättäni tiukasti kädessään

ja sanoo silmiin katsoen…

en kadu ketään niistä, joita syliini suljin

heitäsentään rakastin

itken kaikkia niitä

joiden ohitse kuljin

joita väistin ja pakenin

silläaina kun ihmisen lähelle päästin

löysin lähelle itsekin

mutta jos itseäni

varjelin ja säästelin

heti eksyin ja palelin

hänen katseensa sammuu, hän huokaisee

hänen otteensa raukeaa

siinäsamassa silmiähäikäisee

ja huoneen ikkuna aukeaa

kun jälleen katson häntä, hän muuttunut

onkin linnuksi edessäin

ja linnun siipeäpuhtaan valkoista

minäpidänkin kädessäin

lintu nousee ja lentoon jo lehahtaa

minäpaikalle yksin jään

hahmo taivaan korkeuksiin loittoaa

huone humisee tyhjyyttään

istun hiljaa vieläja muistelen

hänen viime sanojaan

niitäpuoliääneen toistelen

kun hän on mennyt menojaan…

en kadu ketään niistä, joita syliini suljin

heitäsentään rakastin

itken kaikkia niitä, joiden ohitse kuljin

joita väistin ja pakenin

silläaina kun ihmisen lähelle päästin

löysin lähelle itsekin

mutta jos itseäni varjelin ja säästelin

heti eksyin ja palelin

я ледве знаю хвіст

Я прийшов до нього

вона така дуже красива ще більше

коли він повертається, щоб поглянути на мене

це моя остання ніч

Я чую, як він каже

Я хвора і втомлена людина

і тому я хочу піти

ти вже щось знаєш про життя

щось я теж знаю

коли ти просто наважишся перестати боятися

рай поверне тебе

він досі продовжує зі сльозами на очах

підкреслюючи кожне слово

він міцно тримає мене в руці

і каже в очі...

Я не шкодую нікого з тих, кого затиснув у своїх обіймах

Я сам любив

Я плачу всі

повз який я пройшов

якого я ухилився і втік

поки я наблизився до чоловіка

Я сам знайшов близько

але якщо я сам

охороняли і щадили

Я одразу заблукав і замерз

його погляд гасне, він зітхає

його хватка зникає

водночас сліпучий

і відкривається вікно кімнати

коли я знову дивлюся на нього, він змінився

перед тобою птах

і чисто-білий птах

Я тримаю його в руці

пташка піднімається і вже летить в політ

Я залишусь сам

персонаж досягає висоти неба

кімната гуде своєю порожнечею

Сиджу спокійно і пам'ятаю

його останні слова

Повторюю в півголосу

коли він пішов на свої витрати...

Я не шкодую нікого з тих, кого затиснув у своїх обіймах

Я сам любив

Я плачу до всіх тих, повз яких проходив

якого я ухилився і втік

поки я наблизився до чоловіка

Я сам знайшов близько

але якби я захистив себе і пощадив себе

Я одразу заблукав і замерз