La mémoire dévêtue - Line Renaud

Ils m’en ont fait de toutes les couleurs, de toutes les douleurs

Ils me font rire quand je pleure, ils me font mourir quand ils meurent,

mes amis, mes amis

Et celui qui vient de naître, peut-être?

Je sais bien qu'à mon âge il ne va pas me rattraper à la nage !

«Je sais, je sais»

Tu peux m' chambrer, t’es pas l' premier !

Comme on a ri avec Thierry !

Mes amis, mes amis, les silencieux, les haut-parleurs, les joueurs,

les tranquilles, les grands voyageurs immobiles, ceux qui ont tout vu,

ceux qui ont tout bu, et les beaux intellos qui sont tombés d' vélo

Mes amis, ceux que j’ai tant aimés et ceux qui m’ont blessée, infidèles mais

fidèles revenant d’un coup d’aile, ça n’existe pas?

Si, ça existe !

Et l’ami inconnu

Où est-il, que fait-il?

Dans l’oubli et tout nu

La mémoire dévêtue

Et les marrants, et les méchants, souvent les mêmes, ceux qui font mal parce

qu’ils ont mal

Et vous mes artistes, mes amis, mes amis qui vivez

Ceux qui vivent toujours sur le qui-vive, toujours une angine qui reste,

une frangine qui part, et les gays, mes amis souvent si gais, souvent si

tristes

Nous, les artistes, «j'ai trop d' travail, j’ai pas d' travail»

Les beaux, les belles, les moins beaux, les moins que rien, les moins que

personne, ils naviguent à l’estime, en haut en bas de l’affiche, ils disent «J' m’en fiche, j' m’en fous»

Ils naviguent à la fatigue, plus un centime, le pire: sur un quai de gare,

plus un regard

La gueule de l’emploi sans emploi, ça n’existe pas?

Si ça existe !

Et l’ami inconnu

Où est-il, que fait-il?

Dans l’oubli et tout nu

La mémoire dévêtue

Les copains, les copines, les petites sœurs, les grands frères et les autres

Quelquefois j’en ai marre.

Par exemple, de ceux qui en ont marre de moi

Mais je serais où?

Je serais qui?

Je serais comment sans vous?

Les perdus, les retrouvés, les fâchés, les réconciliés

Mes amis de toutes les couleurs, de toutes les douleurs, les grands cœurs et

les moqueurs

Ceux qui m’ont blessée et ceux que j’ai tant aimés, infidèles mais fidèles

revenant d’un coup d’aile

Avec Thierry, comme on a ri !

Ah bon, je te l’ai déjà dit?

Tu peux m' chambrer,

tu sais, t’es pas le premier, t’es pas l' dernier !

Et arrête de me dire «Quelle présence tu as !»

Parfois, je le sais,

quelle absence j’ai eue !

Ça n’existe pas?

Si, ça existe !

Et l’ami inconnu

Où est-il, que fait-il?

Dans l’oubli et tout nu

La mémoire dévêtue

Вони подарували мені всі фарби, всі болі

Вони змушують мене сміятися, коли я плачу, вони змушують мене помирати, коли вони вмирають,

мої друзі, мої друзі

А новонароджених, можливо?

Я знаю, що в моєму віці він не попливе, щоб мене зловити!

"Я знаю, я знаю"

Ти можеш зі мною возитися, ти не перший!

Як ми сміялися з Тьєррі!

Мої друзі, мої друзі, глушники, гучномовці, програвачі,

тихі, нерухомі великі мандрівники, ті, що бачили все,

ті, хто все це випив, і красиві ботаніки, які впали з велосипедів

Мої друзі, тих, кого я так любив, і тих, хто завдав мені болю, невірні, але

вірний повертається з крилом, чого не існує?

Так, воно існує!

І невідомий друг

Де він, що він робить?

У забутті й ​​гола

Позбавлена ​​пам'ять

І смішні, і погані, часто ті самі, ті, що боляче тому що

що їм боляче

А ви мої артисти, мої друзі, мої друзі, які живуть

У тих, хто завжди живе напоготові, завжди затяжна стенокардія,

сестра, яка йде, і геї, мої друзі, часто такі веселі, часто такі

сумний

Ми, художники, «У мене забагато роботи, у мене немає роботи»

Прекрасний, прекрасний, менш красивий, менше ніж нічого, тим менше ніж

ніхто, вони пливуть пошаною, вгору і вниз по плакату, вони кажуть "мені байдуже, мені все одно"

Пливуть до втоми, плюс копійка, тим гірше: на пероні вокзалу,

ще один погляд

Рот безробітного роботи, хіба його не існує?

Якщо воно існує!

І невідомий друг

Де він, що він робить?

У забутті й ​​гола

Позбавлена ​​пам'ять

Хлопці, подруги, маленькі сестрички, старші брати та інші

Іноді мені стає нудно.

Наприклад, з тих, кому я набрид

Але де б я був?

ким би я був?

Як би я був без тебе?

Загублені, знайдені, розлючені, примирені

Мої друзі всіх кольорів, всіх болю, великих сердець і

насмішники

Тих, хто завдав мені болю, і тих, кого я так любив, невірних, але вірних

летить назад

З Тьєррі, як ми сміялися!

О, я тобі вже сказав?

Ти можеш забрати мене,

ти знаєш, ти не перший, ти не останній!

І перестань казати мені: "Яка у вас присутність!"

Іноді я знаю

яка в мене була відсутність!

Воно не існує?

Так, воно існує!

І невідомий друг

Де він, що він робить?

У забутті й ​​гола

Позбавлена ​​пам'ять