Memories (#iForgot) - ЛИКВИД

Но я забыл, что ты нежнее чем шёлк, слаще чем сок,

Но я забыл, ты хрупче чем стекло, ты ярче цветов

Я закрыл своё сердце, я не доступен сегодня

Не дай сегодня проснутся, на моих часах ровно полночь

Все люди будто чужие, вокруг меня одни зомби

Душа просит покоя, найду его в алкоголе,

Но мне всё равно не забыться, я всё равно не достоин

Господь прости мне те чувства, что я когда-то не понял

Бокал до края наполнен, остатки нашего счастья

Не увидим, что будет после, нету времени чтобы ждать нам

Но я забыл, что ты нежнее чем шёлк, слаще чем сок,

Но я забыл, ты хрупче чем стекло, ты ярче цветов

Люди рядом со мной мне совсем не нужны

Ведь рядом с тобой выключаю авто режим

Глядя в глаза забываю, что время бежит

Стрелки часов стоят бесконечную жизнь

Вижу лица вокруг, но не вижу любви

Достучаться до них — будет проще забыть

Ты не прячешь ничего, кроме эмоций внутри

Думаешь, что будет проще все эмоции скрыв

Ну, а мне не нужны крылья только чтобы взлететь

Не нужен самолёт чтобы мир показать

Я открыть перед вами, вся боль на листе

Я увидел планету будто был на луне

Я летал в небесах будто сон наяву

Тихий голос сказал мне: «спасения нет»

Экипаж с кораблём уже тянет ко дну

Но я забыл, что ты нежнее чем шёлк, слаще чем сок,

Но я забыл, ты хрупче чем стекло, ты ярче цветов

Але я забув, що ти ніжніший ніж шовк, солодший ніж сік,

Але я забув, ти хрупший за скло, ти ярчі квітів

Я закрив своє серце, я не доступний сьогодні

Не дай сьогодні прокинуться, на моїй годині рівно опівночі

Всі люди ніби чужі, навколо мене самі зомбі

Душа просить спокою, знайду його в алкоголі,

Але мені все одно не забути, я все одно не гідний

Господь пробач мені ті почуття, що я колись не зрозумів

Бокал до краю наповнений, залишки нашого щастя

Не побачимо, що буде після, немає часу, щоб чекати нам

Але я забув, що ти ніжніший ніж шовк, солодший ніж сік,

Але я забув, ти хрупший за скло, ти ярчі квітів

Люди поруч зі мною мені зовсім не потрібні

Адже поруч із тобою вимикаю авто режим

Дивлячись у очі забуваю, що час біжить

Стрілки годинника стоять нескінченне життя

Бачу обличчя навколо, але не бачу кохання

Достукатися до ніх — буде простіше забути

Ти не ховаєш нічого, крім емоцій всередині

Думаєш, що буде простіше всі емоції приховано

Ну, а мені не потрібні крила тільки щоб злетіти

Не потрібен літак щоб світ показати

Я відкрити перед вами, весь біль на листі

Я побачив планету ніби був на місяці

Я літав у небесах ніби сон наяву

Тихий голос сказав мені: «порятунку немає»

Екіпаж з кораблем вже тягне до дна

Але я забув, що ти ніжніший ніж шовк, солодший ніж сік,

Але я забув, ти хрупший за скло, ти ярчі квітів