Любовь - ЛИКВИД

Я ненавижу все, что я люблю

И каждый день с этих слов, словно дежавю

Я ненавижу все, что я люблю

Прошу прощения ночью, забывая все к утру

Этот мир сложный

Все, что я могу остаться в нём точкой

Быть осторожней

О нет, к чему нам все эти притворства?

Я не боюсь умереть один

Не боюсь сгореть один,

А мог бы,

Но вместо этого, ищу тебя

Ищу тебя в кафе «Придорожный»

Я ненавижу все, что я люблю

И каждый день с этих слов, словно дежавю

Я ненавижу все, что я люблю

Прошу прощения ночью, забывая все к утру

Ты — водопад, постоянно бежишь от меня

И ручей невозможно догнать,

Но в голове всегда зависает вопрос:

«А нужно ли мне догонять?»

Я ненавижу все, что я люблю

Люблю

Хамлю

Звоню

Бросаю трубки

Смеюсь

Боюсь,

Но

Но никогда не признаюсь

Молюсь, пусть все будет как раньше

Я ненавижу все, что я люблю

И каждый день с этих слов, словно дежавю

Я ненавижу все, что я люблю

Прошу прощения ночью, забывая все к утру

Это для меня как солнце

Для меня как звезды

Все это так далеко, но дает свою жизнь

Чтобы я ощутил, как легко понимать этот мир через космос,

Но мои слезы падают в низ, словно метеорит

Чтобы превратить в пыль чувства, что не хранил

И теперь поздно что-то менять

Это трудно понять и

Невозможно забыть

Я устал объяснять

Устал повторять себе, что не умею любить

Я не умею любить

Я не умею любить

Я ненавижу все, что я люблю

И каждый день с этих слов, словно дежавю

Я ненавижу все, что я люблю

Прошу прощения ночью, забывая все к утру

Я ненавиджу все, що я люблю

І кожен день з цих слів, наче дежавю

Я ненавиджу все, що я люблю

Перепрошую вночі, забуваючи все до ранку

Цей світ складний

Все, що я можу залишитися в ньому точкою

Бути обережнішим

Ні, до чого нам усі ці удавання?

Я не боюся померти один

Не боюся згоріти один,

А мог би,

Але замість цього, шукаю тебе

Шукаю тебе в кафе «Придорожний»

Я ненавиджу все, що я люблю

І кожен день з цих слів, наче дежавю

Я ненавиджу все, що я люблю

Перепрошую вночі, забуваючи все до ранку

Ти - водоспад, постійно біжиш від мене

І ручок неможливо наздогнати,

Але в голові завжди зависає питання:

«А чи потрібно мені наздоганяти?»

Я ненавиджу все, що я люблю

Кохаю

Хамлю

Дзвоню

Кидаю трубки

Сміюся

Боюся,

Але

Але ніколи не зізнаюся

Молюся, хай усе буде як раніше

Я ненавиджу все, що я люблю

І кожен день з цих слів, наче дежавю

Я ненавиджу все, що я люблю

Перепрошую вночі, забуваючи все до ранку

Це для мене як сонце

Для мене як зірки

Все це так далеко, але дає своє життя

Щоб я відчув, як легко розуміти цей світ через космос,

Але мої сльози падають униз, наче метеорит

Щоб перетворити на пил почуття, що не зберіг

І тепер пізно щось міняти

Це важко зрозуміти і

Неможливо забути

Я втомився пояснювати

Втомився повторювати собі, що не вмію любити

Я не вмію любити

Я не вмію любити

Я ненавиджу все, що я люблю

І кожен день з цих слів, наче дежавю

Я ненавиджу все, що я люблю

Перепрошую вночі, забуваючи все до ранку