Matriarch - Light Bearer

Lucifer:

Bellow taunting winds, parched throats retort.

The febrile flocks ebb ever forward.

Sand parts to mark their passing,

they lift their hands from the earth.

This defining osteo impasse

to ascend from quadruped.

Of all life the onus lies in her lap,

no rhyme or reason, malleable spines forgiving.

Triumphant, the weight of all,

consequential, the penny drops.

Branches partition,

lineage ingrained,

womb significant.

She the worth of the multitude,

transitions of our assembly.

Visceral wires in sinew flare

delicately hew thoughts ascent.

Submerged in clay

feet earned competence.

Pathways through contours,

encephalic routes.

Crow lines tell stories,

every scar hides a tale

we foster our reverie

with weathered tenacity.

Lucifer:

Within this mind, I find my ward, bearer of the sword

Authority:

These whims carry, these whims noticed.

This mind it threatens purpose,

time gathers impetus,

this mind must obey

Lucifer:

I hear this mind burgeon,

I feel his grip tighten.

My words are a salve,

I fathom its rhythm.

I challenge his hymn

A world where the authority had claimed genesis;

insignificant perhaps amidst

billions, yet it was here that a mind dwelt, capable of abstract thought.

A mind that could look beyond herself.

It was this mind that became the

linchpin of their opposing cause.

The will of the false god, and that of

Lucifer.

This mind, personified as Eve;

an ancestor of humanity,

the leader of a group of hominid traveling across endless grasslands in search

of shelter and food.

Thousands of generations had bought these primates down

from the branches, the incremental changes in their anatomy, the permeation of

positive mutation to allow them to stand upright, to create tools to aid their

survival, to begin to grasp the world in which they now lived.

In their moments

of imagination, as neurological pathways sparked into being, the roar was heard

throughout the universe, immediately attracting the presence of sentience that

thrilled and eddied in the awe of such inspiration, and above all,

the first sentience, the first angel, the false god.

A consciousness

developing, one of millions of species upon the earth.

Yet it would become

apparent that this particular animal would soon hold dominion upon this world,

grasp a sense of what lay beyond the confines of survival, and soon carry the

greatest and most significant tool — to question.

This was a palpable threat to

any sentience who saw dissent as a detriment to their cause.

Within the very

fabric of existence, celestial bodies railed endlessly over the sanctity and

will of these lives.

The false god entirely fearful of the concept of

consciousness, the possibility that more would see the falsehood of his claim

over creation, and the voice of Lucifer, the offer of salvation,

to nurture free will.

Люцифер:

Занижують насмішкуваті вітри, пересохло горло відмовляється.

Лихоманкові зграї постійно відпливають.

Відшліфуйте частини, щоб позначити їх прохід,

піднімають руки від землі.

Це визначальний остеоартроз

піднятися з чотириногого.

Усього життя тягар лежить на її колінах,

без рими чи причини, гнучкі колючки прощають.

Тріумфуючий, вага всього,

як наслідок, пенні падає.

Перегородка гілок,

рід укорінений,

матка значуща.

Вона цінна множини,

переходи нашої збірки.

Вісцеральні дроти в розширеному сухожиллі

делікатно вирізані думки підйом.

Занурений у глину

ноги заробили компетенцію.

Шляхи через контури,

енцефальні шляхи.

Воронові рядки розповідають історії,

кожен шрам приховує казку

ми виховуємо мрію

з витривалістю.

Люцифер:

У цьому розумі я знаходжу свого підопічного, носія меча

Орган:

Ці примхи несуть, ці примхи помічали.

Цей розум загрожує цілі,

час набирає поштовх,

цей розум повинен підкорятися

Люцифер:

Я чую, як цей розум процвітає,

Я відчуваю, як він міцніє.

Мої слова — помічник,

Я усвідомлюю його ритм.

Я кидаю виклик його гімну

Світ, де влада заявляла про походження;

незначний, можливо, серед

мільярди, але саме тут проживав розум, здатний до абстрактного мислення.

Розум, який може дивитися за межі себе.

Саме цей розум став

основою їхньої протилежної справи.

Воля фальшивого бога і воля

Люцифер.

Цей розум, уособлений як Єва;

 предок людства,

лідер групи гомінідів, які подорожують по безкрайніх луках у пошуку

житла та їжі.

Тисячі поколінь купували цих приматів

від гілок, поступові зміни в їх анатомії, проникнення в

позитивна мутація, щоб дозволити їм стояти вертикально, щоб створити інструменти, щоб допомогти їм

виживання, щоб почати осягати світ, в якому вони зараз жили.

У їхні моменти

уяви, коли виникли неврологічні шляхи, почувся гуркіт

по всьому всесвіту, одразу привертаючи присутність чуття, яке

схвильований і трепетний у страху від такого натхнення, і понад усе,

перше почуття, перший ангел, фальшивий бог.

Свідомість

розвивається, один із мільйонів видів на землі.

Проте це стане

очевидно, що ця конкретна тварина незабаром буде панувати над цим світом,

осягнути відчуття того, що лежить за межами виживання, і незабаром реалізуйте

найкращий і найважливіший інструмент — запитати.

Це було відчутною загрозою

будь-який розум, який бачив інакомислення як зашкодження своїй справі.

В межах самого

тканини існування, небесні тіла нескінченно тяглися над святістю і

воля ціх життів.

Фальшивий бог повністю боїться концепції

свідомості, можливість того, що більше побачить хибність його твердження

над створенням і голосом Люцифера, пропозицією спасіння,

виховувати свободу волі.