Equilibrium - Libria

«There is a disease in the heart of man

Its symptom is hate

Its symptom is anger

Its symptom is rage

Its symptom is war

The disease is human emotion»

Sense-offender, die!

Peace governs now over mankind

Unchained from human greed yoke.

The only escapeway

To stop the certain doom,

is exterminating its genesis.

Misery is a far scream,

passion is an insensitive flame

And you… you can’t hear and see!

You’re set free

Redeemed your mind, you’re soothed

Now, you’re blind, dumb, but fierce

Mankind, lost is your soul.

Libria!

Don’t trust the slumber of androids here

Naked and stung by wasps

Know no will, fed with prozium

Their intelligence is lost.

Anesthetizing distress

Our illness prevails

Now, we’re set free

Redeemed our mind, we’re soothed

Peace is so real… illusion!

With no feelings, without sense,

Existence lasts, but our breath

is just a ticking clock.

Burning our inner self

Existence lasts, and it seems so real

Hell is not an elsewhere reign no more.

«But I being poor, I’ve only my dreams.

I spread my dreams under your feet.

Tread softly, because you tread on my dreams»

«У серці людини є хвороба

Його симптомом є ненависть

Його симптомом є гнів

Його симптомом є лют

Його симптомом є війна

Хвороба – це людські емоції»

Порушнику, помри!

Тепер над людством панує мир

Звільнений від ярма жадібності людської.

Єдиний вихід

Щоб зупинити вірну загибель,

знищує свій генезис.

Нещастя - це далекий крик,

пристрасть це нечутливе полум’я

А ти… не чуєш і не бачиш!

Ви звільнені

Спокутував свій розум, ти заспокоївся

Тепер ти сліпий, тупий, але лютий

Людство, ваша душа втрачена.

Лібрія!

Не довіряйте сну андроїдів тут

Голий і ужалений осами

Знати без волі, годований прозіумом

Їхній інтелект втрачений.

Знеболюючий дистрес

Наша хвороба переважає

Тепер ми звільнені

Викупили наш розум, ми заспокоєні

Мир такий реальний... ілюзія!

Без почуттів, без сенсу,

Існування триває, але наше дихання

це лише годинник, який цокає.

Спалюючи наше внутрішнє я

Існування триває, і воно здається таким реальним

Пекло більше не є деінде.

«Але я будучи бідним, у мене є лише мрії.

Я розстелю свої мрії під ногами.

Ступай ніжно, бо ти топчеш мої мрії»