Nunca Tuvo Novio - Libertad Lamarque

Pobre solterona te has quedado

Sin ilusión, sin fe…

Tu corazón de angustias se ha enfermado

Puesta de sol es hoy tu vida trunca

Sigues como entonces, releyendo

El novelón sentimental

En el que una niña aguarda en vano

Consumida por un mal de amor

En la soledad

De tu pieza de soltera está el dolor

Triste realidad

Es el fin de tu jornada sin amor…

Lloras y al llorar

Van las lágrimas temblando tu emoción;

En las hojas de tu viejo novelón

Te ves sin fuerza palpitar

Deja de llorar

Por el príncipe soñado que no fue

Junto a ti a volcar

El rimero melodioso de su voz

Tras el ventanal

Mientras pega la llovizna en el cristal

Con tus ojos más nublados de dolor

Soñás un paisaje de amor

Nunca tuvo novio, ¡pobrecita!

¿Por qué el amor no fue

A su jardin humilde de muchacha

A reanimar las flores de sus años?

¡Yo, con mi montón de desengaños

Igual que vos, vivo sin luz

Sin una caricia venturosa

Que haga olvidar mi cruz!

Бідна діва, ти залишилась

Без ілюзій, без віри...

Захворіло твоє серце від муки

Захід сонця - це сьогодні ваше укорочене життя

Ви продовжуєте, як тоді, перечитуючи

Сентиментальний романіст

В якому дівчина марно чекає

Поглинений злом кохання

В самотності

Твоїй єдиної частини – біль

Сумна реальність

Це кінець твого дня без любові…

Ти плачеш і коли плачеш

Сльози тремтять твою емоцію;

На сторінках вашої старої мильної опери

Ви виглядаєте безсилі пульсувати

Перестати плакати

Для принца мрії цього не було

Поруч з тобою перекинути

Мелодійний перший його голос

за вікном

Поки ліпить дощ на скло

З твоїми очима мутнішими від болю

Ви мрієте про пейзаж кохання

У неї ніколи не було хлопця, бідолашна!

Чому не було кохання

У садок її скромної дівчини

Щоб відродити квіти їхніх років?

Я, з моєю купою розчарувань

Так само, як і ти, я живу без світла

Без щасливої ​​ласки

Нехай забуде мій хрест!