Dereliction - Liber Null

Both mand and animal, the fruitful trees, the standing stone

Cursed to fall aside, to wither to the bone

Thus is the demiurge will, most cruel of all

From the temple of the I till all universes will fall

Enemy of serpents, the denier of all light

Born from the entrails of darkness, generator of life

Such is the ultimate curse upon this earth and all corners of cosmos

Feeding from the impotence of the spirit

Yet to be revered by eating the flesh of your own ruler

Such is the apple’s venom to be spit unto man and his own breed,

the supreme proof of disgust

And such is the lack of salvation in the act of death

By man’s own hands, the embodiment of thraldom

Yet to be revered by eating the flesh of your own ruler

Both man and animal, the fruitful trees, the standing stone

Sentenced to be destroyed, they all will be gone

Yet to be revered by eating the flesh of your own ruler

A call upon the demiurge to get rid of dissolution, receiving as an answer the

supreme weight of dereliction

І люди, і тварини, плідні дерева, камінь, що стоїть

Проклятий відпасти, висохнути до кісток

Таким є воля деміурга, найжорстокіша з усіх

Від храму Я до падіння всіх всесвітів

Ворог змій, заперечувач усього світла

Народжений із нутрощів темряви, генератор життя

Таке останнє прокляття на цій землі та всіх куточках космосу

Живлення від безсилля духу

І все-таки вас шанують, якщо ви з’їсте м’ясо власного правителя

Така отрута яблука, щоб плюнути на людину та її власну породу,

найкращий доказ огиди

І така відсутність спасіння в акті смерті

Власними руками людини, втіленням рабства

І все-таки вас шанують, якщо ви з’їсте м’ясо власного правителя

І людина, і тварина, плодоносні дерева, стоячий камінь

Засуджені до знищення, вони всі зникнуть

І все-таки вас шанують, якщо ви з’їсте м’ясо власного правителя

Заклик до деміурга позбутися розпаду, отримавши у відповідь

найвища вага занедбаності