Оборотень - LEV RE-PAC

На столбы перестал падать свет Луны,

Я этой ночью за собой оставил след увы.

Но меня не вычислят даже их сверх умы,

Сверх умы в иерархии, мир слеп, уныл.

Спутника на небо выход решил,

Чтобы я случайного человека выпотрошил.

Не остановим был этот выпад души,

Я будто бы выпал из жизни, когда пилил, резал, душил.

Луна меня приговорила она,

Глаза залиты гневом тело деформировано.

Что сулит бедным жертвам отнюдь не самый милый финал,

Однако это лишь несправедливого мира вина, не моя.

Бог свидетель я противостоял,

Но становился дико пьян.

Едва только завидев маяк жертва смотрит ненавидя моля,

Но перерезано горло и вот крови струя.

Припев:

У!

Это реально страшно!

Нет, тебе не спастись уже точно.

Остаться в живых нету шанса,

Все закончится этой ночью.

У!

Это реально страшно!

Нет, тебе не спастись уже точно.

Оставить жизнь даже не упрашивай,

Все закончится этой ночью.

Ты отличный парень и семьянин,

Свою вторую половину всегда свято любил.

Но когда ты не подозреваешь она рядом с другим,

Ее глаза горят как ты не знаком со взглядом таким.

Он с ней груб, но она готова терпеть,

Милый друг не позволялось такого тебе.

С ее губ грязные слова потоком.

Теперь остается, только смириться

С тем что ты в полном дерьме.

А она выходит из квартиры чужой,

Весьма чистая после душа, но с противной душой.

То что было любовью не рушимой дико большой,

Теперь дефективный союз кретина с фиктивной ханжой.

Может быть и сам где-то далеко в темноте,

Ты скрывал то, что на самом деле долго хотел.

И когда Луна снова бросит на столбы города тень,

Так много людей узнает, кто тут оборотень.

Припев:

Это реально страшно!

Нет, тебе не спастись уже точно.

Остаться в живых нету шанса,

Все закончится этой ночью.

У!

Это реально страшно!

Нет, тебе не спастись уже точно.

Оставить жизнь даже не упрашивай,

Все закончится этой ночью.

На стовпи перестав падати світло Місяця,

Я цієї ночі засобою залишив слід на жаль.

Але мене не обчислять навіть їх понад уми,

Понад уми в ієрархії, світ сліпий, похмурий.

Супутника на небо вихід вирішив,

Щоб я випадкову людину випатрав.

Не зупинимо був цей випад душі,

Я ніби випав із життя, коли пилив, різав, душив.

Місяць мене засудив він,

Очі залиті гнівом, тіло деформоване.

Що обіцяє бідним жертвам аж ніяк не наймиліший фінал,

Однак це лише несправедливого світу вина, не моя.

Бог свідок я протистояв,

Але ставав дико п'яний.

Щойно побачивши маяк жертва дивиться ненавидячи благаючи,

Але перерізане горло і ось крові струмінь.

Приспів:

У!

Це справді страшно!

Ні, тобі не врятуватися вже точно.

Залишитися в живих немає шансу,

Все закінчиться цієї ночі.

У!

Це справді страшно!

Ні, тобі не врятуватися вже точно.

Залишити життя навіть не проси,

Все закінчиться цієї ночі.

Ти відмінний хлопець і сім'янин,

Свою другу половину завжди любив свято.

Але коли ти не підозрюєш вона поряд з іншим,

Її очі горять як ти не знаком з поглядом таким.

Він з ній грубий, але вона готова терпіти,

Милий друг не дозволялося такого тобі.

З її губ брудні слова потоком.

Тепер залишається, тільки змиритись

З тим що ти в повному лайні.

А вона виходить із квартири чужої,

Дуже чиста після душа, але з противною душею.

Те, що було любов'ю не рушимою дико великою,

Тепер дефективний союз кретину з фіктивною ханжею.

Може бути і сам десь далеко в темряві,

Ти приховував те, що насправді довго хотів.

І коли Місяць знову кине на стовпи міста тінь,

Так багато людей дізнається, хто тут перевертень.

Приспів:

Це справді страшно!

Ні, тобі не врятуватися вже точно.

Залишитися в живих немає шансу,

Все закінчиться цієї ночі.

У!

Це справді страшно!

Ні, тобі не врятуватися вже точно.

Залишити життя навіть не проси,

Все закінчиться цієї ночі.