Закат - Lestrez Boys

Пустошь и пыль

Разлитый виски

Густой ковыль

Рассветы низкие

Пьяный мотыль

Терпкие мысли

Пёс-поводырь

Мы вдвоём тут зависли

Нет, я не жалею

Я ждал того случая

Всё та же аллея,

А где место лучше?

Нет, я не болею

Лишь ивы плакучи

Мой разум светлеет,

Но сердце всё жгучее

Ты говоришь откройся мне (нет)

Но я как сундук на дне океана

Мой друг, ноты на фортепиано

Тебе скажут больше, чем я смогу выдавить сам

И внутри так темно:

Я больше не вижу себя в этих строках

Отмеренных сроках для многих

По мере тех, скольких я выгнал ненароком куда подальше

Чтобы не привязаться

Эта дорога

Куда она ведёт?

Здесь нет указателей

Круговой поворот

Среди обывателей

Каждый возьмёт кусок, безмолвно

Того, что было так дорого

Предатели, ну и где же вы?

Как создателем пренебрегшие

Благодетели — все вы грешные

Переобуться не забудьте — вы нездешние

Это последний закат — я выхожу за черту

И волны пеплом горят, я потерял теплоту

Погасну в море тёмном-синем, абсолютно обессилен

Стану вместе со стихией одним целым навек

Это мой последний закат — я выхожу за черту

Эти волны пеплом горят, я потерял теплоту

Погасну в море тёмном-синем, абсолютно обессилен

Стану вместе со стихией одним целым навек

Эй!

Здесь кто-нибудь есть?

Ну хоть кто-нибудь, кроме меня самого?

Может быть мне надоест

Всё оставлю как есть, и таких большинство

Нет!

Я должен писать, да я должен хоть что-нибудь делать

Плевать, то что скажут люди за пределами этой квартиры

Им меня не понять

Где, тот жизненный вздох?

Где те ясные и беззаботные дни?

Может быть я и не смог,

Но я точно уверен — не стал бы другим

Пусть в душе перепой

Иду наперекор себе вновь

Как старый герой, изувеченный вечной борьбой

Это мой последний закат — я выхожу за черту

И волны пеплом горят, я потерял теплоту

Погасну в море тёмном-синем, абсолютно обессилен

Стану вместе со стихией одним целым навек

Это мой последний закат — я выхожу за черту

Эти волны пеплом горят, я потерял теплоту

Погасну в море тёмном-синем, абсолютно обессилен

Стану вместе со стихией одним целым навек

Пустош і пил

Розлитий віскі

Густа ковила

Світанки низькі

П'яний мотиль

Терпкі думки

Пес-поводир

Ми вдвох тут зависли

Ні, я не шкодую

Я чекав того випадку

Все та же алея,

А де місце краще?

Ні, я не хворію

Лише верби плакучі

Мій розум світлішає,

Але серце все пекуче

Ти говориш відкрийся мені (ні)

Але я як скриню на дні океану

Мій друг, ноти на фортепіано

Тобі скажуть більше, ніж я зможу видавити сам

І всередині так темно:

Я більше не бачу себе в цих рядках

Відміряні терміни для багатьох

У міру тих, скількох я вигнав ненароком куди подалі

Щоб не прив'язатися

Ця дорога

Куди вона веде?

Тут немає вказівників

Круговий поворот

Серед обивателів

Кожен візьме шматок, безмовно

Того, що було так дорого

Зрадники, ну і де ви?

Як творцем знехтувані

Благодійники - всі ви грішні

Перевзутися не забудьте — ви недешеві

Це останній захід сонця — я виходжу за рису

І хвилі попелом горять, я втратив теплоту

Згасну в морі темному-синьому, абсолютно знесилений

Стану разом зі стихією одним цілим навіки

Це мій останній захід сонця — я виходжу за рису

Ці хвилі попелом горять, я втратив теплоту

Згасну в морі темному-синьому, абсолютно знесилений

Стану разом зі стихією одним цілим навіки

Гей!

Тут є хто-небудь?

Ну, хоч хтось, крім мене самого?

Можливо мені набридне

Все залишу як є, і таких більшість

Ні!

Я повинен писати, так я повинен хоч що-небудь робити

Плювати, що скажуть люди за межами цієї квартири

Їм мене не зрозуміти

Де, той життєвий подих?

Де ті ясні та безтурботні дні?

Може бути я і не зміг,

Але я точно впевнений — не стал би іншим

Нехай у душі перепий

Іду наперекір собі знову

Як старий герой, понівечений вічною боротьбою

Це мій останній захід сонця — я виходжу за рису

І хвилі попелом горять, я втратив теплоту

Згасну в морі темному-синьому, абсолютно знесилений

Стану разом зі стихією одним цілим навіки

Це мій останній захід сонця — я виходжу за рису

Ці хвилі попелом горять, я втратив теплоту

Згасну в морі темному-синьому, абсолютно знесилений

Стану разом зі стихією одним цілим навіки