Липа-облепиха - Леприконсы

Я с тобой девчонка очень долго гуляю,

Кидаю, бросаю, опять возвращаю.

Знаю все, что было между нами не любовь,

Но когда тебя я еще увижу вновь.

Все, что было пройдено, забыто, убито.

Мною это чувство перекрыто.

Знаешь это ты, знаю это я.

И это не моя ошибка.

Липа, липа-облепиха.

Как она смогла так лихо.

Мной по-тиху овладела.

И взяла чего хотела, умело взяла.

А липа молчит, ничего не отвечает,

Скучает, страдает, о ясене мечтает.

Я ее возьму тихо обниму

И свою историю грустную пропою.

Я на тебя столько денег просадил.

За это Федя меня б, наверное, убил.

Но знаешь это ты, знаю это я.

И это не моя ошибка.

Липа, липа-облепиха.

Как она смогла так лихо.

Мной по-тиху овладела.

И взяла чего хотела, умело взяла.

Липа, липа-облепиха.

Как она смогла так лихо.

Мной по-тиху овладела.

И взяла чего хотела, умело взяла.

Мое счастье.

Я з тобою дівчисько дуже довго гуляю,

Кидаю, кидаю, знову повертаю.

Знаю все, що було між нами не кохання,

Але коли тебе ще побачу знову.

Все, що було пройдено, забуте, убите.

Мною це почуття перекрите.

Знаєш це ти, я це знаю.

І це моя помилка.

Липа, липа-обліпиха.

Як вона змогла так лихо.

Мною по-тиху опанувала.

І взяла чогось хотіла, вміло взяла.

А липа мовчить, нічого не відповідає,

Сумує, страждає, про ясен мріє.

візьму її тихо обійму

І свою історію сумну пропою.

Я на тебе стільки грошей просадив.

За це Федя мене б, мабуть, убив.

Але ти це знаєш, знаю це я.

І це моя помилка.

Липа, липа-обліпиха.

Як вона змогла так лихо.

Мною по-тиху опанувала.

І взяла чогось хотіла, вміло взяла.

Липа, липа-обліпиха.

Як вона змогла так лихо.

Мною по-тиху опанувала.

І взяла чогось хотіла, вміло взяла.

Моє щастя.