Города - Леонид Фёдоров

Как странно видеть города

В пустынных окнах звёзды тают

И опечаленные знают

Где молча прячется беда

Какие странные пути

Сомненья жалки и ничтожны

И нам представить невозможно

Что кто-то должен их пройти

Но кто-то должен их сберечь

Идя в огонь сквозь воду трубы

И счастьем тронутые губы

Не слышно скажут: «Дайте меч»

И нить надежды разрубить

И как всегда рукой коснуться,

Но лишь бы только не проснуться

Как в старой сказке

Жить да жить

Як дивно бачити міста

У пустинних вікнах зірки тануть

І засмучені знають

Де мовчки ховається біда

Які дивні шляхи

Сумніви жалюгідні і нікчемні

І нам уявити неможливо

Що хтось повинен їх пройти

Але хтось повинен їх зберегти

Ідучи у вогонь крізь воду труби

І щастя зворушені губи

Не чути скажуть: «Дайте меч»

І Нити надії розрубати

І як завжди рукою торкнутися,

Але лиш би тільки не прокинутися

Як у старої казці

Жити та жити