Carouselambra - Led Zeppelin

Sisters of the way-side bide their time in quiet peace,

Await their place within the ring of calm;

Still stand to turn in seconds of release,

Await the call they know may never come.

In times of lightness, no intruder dared upon

To jeopardize the course, upset the run;

And all was joy and hands were raised toward the sun

As love in the halls of plenty overrun.

Still in their bliss unchallenged mighty feast,

Unending dances shadowed on the day.

Within their walls, their daunting formless keep,

Preserved their joy and kept their doubts at bay.

Faceless legions stood in readiness to weep,

Just turn a coin, bring order to the fray;

And everything is soon no sooner thought than deed,

But no one seemed to question in anyway.

How keen the storied hunter’s eye prevails upon the land

To seek the unsuspecting and the weak;

And powerless the fabled sat, too smug to lift a hand

Toward the foe that threatened from the deep.

Who cares to dry the cheeks of those who saddened stand

Adrift upon a sea of futile speech?

And to fall to fate and make the 'status plan'

Where was your word, where did you go?

Where was your helping, where was your bow?

Bow.

Dull is the armour, cold is the day.

Hard was the journey, dark was the way.

Way.

I heard the word;

I couldn’t stay.

Oh.

I couldn’t stand it another day, another day,

Another day, another day.

Touched by the timely coming,

Roused from the keeper’s sleep,

Release the grip, throw down the key.

Held now within the knowing,

Rest now within the peace.

Take of the fruit, but guard the seed.

They had to stay!

Held now within the knowing,

Rest now within the beat.

Take of the fruit, but guard the seed.

Сестри з дороги вичікують час у тихому спокої,

Дочекайтеся свого місця в кільці спокою;

Все ще готові здати за секунди релізу,

Чекайте дзвінка, який, як вони знають, може ніколи не прийти.

У часи легкості жоден зловмисник не наважувався

Щоб поставити під загрозу курс, порушіть біг;

І все була радість і руки піднялися до сонця

Як любов у залах достатку.

Все ще в їхньому блаженстві безперечно могутнє бенкет,

Нескінченні танці в тіні дня.

У їхніх стінах, їхній страшний безформний замок,

Зберегли їхню радість і відсторонили сумніви.

Безликі легіони стояли в готовності плакати,

Просто поверніть монетку, наведіть порядок у боротьбі;

І все скоро не думка, а справа,

Але, здавалося, ніхто не ставив питання.

Яке пильне око легендарного мисливця панує на землі

Шукати нічого не підозрюючих і слабких;

І безсилий сидів легендарний, занадто самовдоволений, щоб підняти руку

Назустріч ворогу, що загрожував з глибини.

Хто дбає, щоб висушити щоки тих, хто засмучений стоїть

Плавати в морі марних мов?

І впасти на волю долі й скласти «план статусу»

Де було твоє слово, куди ти подівся?

Де була твоя допомога, де був твій лук?

Лук.

Сумний обладунок, холодний день.

Важка була дорога, темна дорога.

Шлях.

Я чув це слово;

Я не міг залишитися.

о

Я не витримав інший день, інший день,

Інший день, інший день.

Зворушений вчасним приходом,

Прокинувшись від сну сторожа,

Відпустіть ручку, киньте ключ.

Утримується зараз у межах знання,

Спочивай тепер із миром.

Бери плід, але бережи насіння.

Вони мали залишитися!

Утримується зараз у межах знання,

Відпочиньте зараз у такті.

Бери плід, але бережи насіння.