Pagés - Lax N Busto

En Joan era un pobre pagès

Ell sempre humil, ell sempre honest

Vivia amb l´hermosa Maria

I ho feia tot perquè sempre mengés

En canvi en Lluís era molt ric

A ell mai no li va faltar de res

Com si tot el que ell volgués

En dir-ho, als peus ho tingués

I és que uns tant

I altres tant poc

Però tots feliços tal com són

Un dia el Lluís es va creuar

Amb la Maria passejant

I enamorat es va jurar

Pagar per ella el preu més alt

I en aquells temps va haver una guerra

En Joan jove i fort per força va marxar

En Lluís no era apte per morir

Això és una merda, tio has d´aguantar

Tot era estrany en els seus ulls

La por, l´odi, la tristor

I la Maria se´l va mirar

Com si ja no pogués veure´l mai més

Llavors el Lluís va aprofitar

I a la Maria va comprar, i li va dir:

«Sé que m´estaves esperant, jo no t´havia oblidat

Jo et puc donar tot el què vols

Tinc tot el què puguis desitjar».

(x2)

Agafa´m de la mà, corre i no t´ho pensis massa

Que et donaré el què vols, si no ho tens en aquesta casa

Jo sé el que tu vols i tu fa temps que ho desitjaves

Pensa el què faràs i com viuràs a partir d´ara

El Joan no tornarà, és el seu fi.

Jo ja ho sabia

Si fos tu «sí» diria i no m´ho pensaria més

Jo et dono flors i joies, festes criats i vestits

Jo et cobriré d´or, plata, bons perfums i Weiss do Frings

I la Maria, se´l va mirar

I de la mà el va agafar

Anava tot cega amb tants regals

Que sense pensar-s´ho, del Joan va passar!

i li va dir:

«Jo en tu ja no et puc esperar, tu em fas patir i treballar

Ell tot el dia juga amb mi, bona sort que l´hagi trobat».

(x2)

Aquell pobre pagès sabia que anava a morir

Llavors va dir: «si em moro, tu també et mores amb mi»

La va esperar a les fosques al carrer tota la nit

Quan ella va sortir la va matar sense patir

Amb la mateixa arma es va fer ell un tret al cap

Va caure estès a terra amb la Maria al seu costat

La conya de la història amics meus reflexioneu:

No és que en Joan morís, sinó que el Lluís està de peu

I el Lluís se´ls va mirar

Va ser d´aquells dies que més va plorar

Sol es trobava amb els seus calers

Per molts que en tingués, massa car per ell, i es va dir:

«Segur que algú m´està esperant, això ho oblido jo demà

A moltes noies puc comprar, no importa a qui hagi de trepitjar».

(x2)

Джон був бідним фермером

Він завжди скромний, він завжди чесний

Він жив із красунею Марією

І робив усе, щоб завжди їсти

З іншого боку, Луїс був дуже багатим

Йому ніколи ні в чому не бракувало

Як і все, що він хотів

Коли він це сказав, він мав це біля своїх ніг

І це дуже багато

А інших так мало

Але всі щасливі, як є

Одного разу шляхи Луїса перетнулися

З Марією гуляє

І в коханні клявся

Заплатіть за неї найвищу ціну

А в ті часи була війна

Молодий і сильний Джон пішов

Луїс був непридатний до смерті

Це фігня, ти повинен триматися

Все дивне було в його очах

Страх, ненависть, печаль

І Марія глянула на нього

Ніби я ніколи більше його не побачу

Тоді Луїс скористався

І він купив Марію та й сказав їй:

«Я знаю, ти мене чекав, я тебе не забув

Я можу дати тобі все, що ти хочеш

У мене є все, що ти можеш побажати».

(x2)

Візьми мене за руку, біжи і не думай багато

Що я дам тобі те, що ти хочеш, якщо у тебе цього в цьому домі немає

Я знаю, чого ти хочеш, і ти цього давно хотів

Подумай, що ти будеш робити і як житимеш віднині

Джон не повернеться, це його кінець.

Я вже знав це

На вашому місці я б сказав «так» і більше про це не думав

Я дарую тобі квіти й коштовності, вечірки, слуг і сукні

Я вкрию тебе золотом, сріблом, добрими парфумами і Weiss do Frings

І Марія глянула на нього

І він узяв його за руку

Вона була зовсім сліпа від такої кількості подарунків

Що, не задумуючись про це, дель Хуан стався!

і сказав йому:

«Я більше не можу тебе чекати, ти змушуєш мене страждати і працювати

Він грає зі мною цілий день, пощастило, що я його знайшов».

(x2)

Той бідний фермер знав, що помре

Тоді він сказав: «Якщо я помру, ти також помреш зі мною»

Цілу ніч він чекав її в темряві на вулиці

Коли вона вийшла, він убив її без страждань

З цієї ж зброї він вистрілив собі в голову

Він упав на землю разом з Марією поруч

Клин історії відображають мої друзі:

Справа не в тому, що Джоан померла, а в тому, що Луїс стоїть

І Луїс дивився на них

Це був один із тих днів, коли він найбільше плакав

Він був сам зі своїми калеро

Скільки б у нього не було, для нього було занадто дорого, і він сказав собі:

«Напевно мене хтось чекає, завтра про це забуду

Я можу купити багато дівчат, неважливо, на кого мені наступити».

(x2)