The Night I Saved Peter Ustinov - Lauren Christy

I was walking barefoot on St. Paul’s bridge

When I saw a man talking to God

He was round and handsome

Anachronistically

A little odd

I overheard his conversation

He said, «I can’t live in a world devoid of love.»

And the voice, the voice was so familiar

It was the voice of Peter Ustinov

«Peter,» I whispered from the shadows

«We've all been damaged by the 20th century

A man like you can talk to God

But can you spare a word for me?

For I have loved you since the time

I saw you in 'The Mouse that Roared'.»

«That was Peter Sellers, my dear

Go away,» he implored

«See, I used to be Ustinov

But used to’s no good enough for me

See, I used to be Ustinov

But used to’s not good enough for me.»

The I blurted out «Quo Vadis»

«Topkapi,» ooh yeah «Evil Under The Sun.»

He waved his hand, «It's too late for that

As you said, the damage has been done.»

Then he lifted his body up

To throw himself to a watery grave

«Peter,» I yelled

«What about 'Billy Budd'

The innocent no one could save?»

(Repeat chorus)

«So tell me what you’re dying for

Have you been so disrespected?»

He winked at me and said, «'Billy Budd.'

I wrote, starred, and directed.»

Then he bowed and kissed my hand

And said, «What was I thinking of?»

And walked away into the night

The night I saved Peter Ustinov

«You used to be Ustinov

But used to’s still good enough for me

You used to be Ustinov

But used to’s still good enough for me.»

Я ходив босоніж по  мосту Святого Павла

Коли я бачив чоловіка, який розмовляє з Богом

Він був круглий і красивий

Анахронічно

Трохи дивно

Я підслухав його розмову

Він сказав: «Я не можу жити у світі, позбавленому любові».

І голос, голос був такий знайомий

Це був голос Петра Устинова

«Пітер», — прошепотіла я з тіні

«Нас усіх постраждало 20 століття

Такий чоловік, як ви, може говорити з Богом

Але ви можете сказати мені слово?

Бо я любив тебе з тих пір

Я бачив вас у «Миші, що ревла».»

«Це був Пітер Селлерс, любий

Іди геть», — благав він

«Бачите, я був Устинов

Але звикання для мене недостатньо добре

Бачите, я був Устинов

Але звикання для мене недостатньо добре».

Я вимовив «Quo Vadis»

«Топкапі», о так, «Зло під сонцем».

Він махнув рукою: «На це вже пізно

Як ви сказали, збиток завдано».

Потім підняв своє тіло

Щоб кинутися у водяну могилу

«Пітер», — вигукнув я

«А як щодо «Біллі Бадда»

Невинних, яких ніхто не міг врятувати?»

(Повторити приспів)

«Тож скажи мені, за що ти вмираєш

Невже вас так не поважали?»

Він підморгнув мені і сказав: «Біллі Бадд».

Я написав, зіграв головну роль та режисер.»

Потім він вклонився й поцілував мою руку

І сказав: «Про що я подумав?»

І пішов у ніч

Тієї ночі, коли я врятував Петра Устинова

«Колись ви були Устиновим

Але звикання все ще достатньо для мене

Ви були Устиновим

Але раніше для мене все ще достатньо».