Слезами дождя -

Сижу один дома скучаю… что же это значит…

А за окном льет серый дождь, как будто небо плачет.

Печаль внутри горит, напоминая о потере…

Что ты ушла и не закрыла за собою двери.

Скажи… как ты могла?

Любовь сожгла до тла…

Скажи… как ты могла?

Всегда хотела лишь бабла…

Хотела жить красиво и лететь без остановки,

Теперь твой мир это сплошные пати и тусовки.

Ты на виду у всех, ты переходишь из рук в руки,

Всегда на веселе, тебе плевать на мои муки

Разбила сердце и исчезла не сказав ни слова…

Но почему-то больно мне снова и снова…

Плачет небо слезами дождя, но время не вернется никогда…

Я поздно поняла свою вину, и знаю то что было уже не верну и не вернуть…

Машина мчит по трассе, от поворота к повороту,

Уставший от ночей, я еду на работу.

Прибавив обороты, табачный дым пускаю,

Тебя я вспоминаю, пердставляю как встречаю

У ворот своего дома, на природе…

Где лебеди в пруду и все в уюте и в заботе.

Где нет обмана, нету ссор… все с чистого листочка…

И весело смеясь в саду играет наша дочка…

И ты мне скажешь :"Привет, любимый, я вернулась"

Только никак не будет мне понятна твоя глупость.

Взгляну в твои глаза, отвечу без пустых речей:

«Ты прожила всу жизнь свою лишь ради мелочей»…ПРОЩАЙ!!!

Плачет небо слезами дождя, но время не вернется никогда…

Я поздно поняла свою вину, и знаю то что было уже не верну и не вернуть…

Прошли года, и время поменяло все местами,

Теперь имею все, и нет совсем проблем с деньгами.

Живу как захочу, беру лишь лучшее от жизни,

И угоняю прочь дурные мысли.

А ты сидишь одна, скучаешь, что же это значит?

И за окном льет серый дождь, как буд то небо плачет,

Печаль внутри горит, напоминая о потере,

Зачем тогда ушла, и не закрыла двери?

Хотела жить красиво, и в уходе и в достатке,

Где много власти, много денег, скрыты недостатки.

Красивый дом, машина, дети и семья…

Но жизнь прошла, нет ничего — это твоя вина!

Плачет небо слезами дождя, но время не вернется никогда…

Я поздно поняла свою вину, и знаю то что было уже не верну и не вернуть…

Сиджу один вдома сумую… що це означає…

А за вікном ллє сірий дощ, ніби небо плаче.

Сум усередині горить, нагадуючи про втрату…

Що ти пішла і не зачинила за собою двері.

Скажи… як ти могла?

Кохання спалило до тла…

Скажи… як ти могла?

Завжди хотіла лише бабла…

Хотіла жити красиво і летіти без зупинки,

Тепер твій світ це суцільні паті та тусовки.

Ти на виду у всіх, ти переходиш з рук в руки,

Завжди на веселі, тобі начхати на мої муки

Розбила серце і зникла не сказавши ні слова…

Але чомусь боляче мені знову і знову...

Плаче небо сльозами дощу, але час не повернеться ніколи.

Я пізно зрозуміла свою провину, і знаю те, що було вже не поверну і не повернути.

Машина мчить по трасі, від повороту до повороту,

Втомлений від ночів, я їду на роботу.

Додавши обертів, тютюновий дим пускаю,

Тебе я згадую, представляю як зустрічаю

У ворот свого будинку, на природі ...

Де лебеді в ставку і все в затишку і в турботі.

Де немає обману, немає сварок… все з чистого листочка…

І весело сміючись у саду грає наша донька…

І ти мені скажеш :"Привіт, коханий, я вернулась"

Тільки ніяк не буде мені зрозуміла твоя дурість.

Погляну у твої очі, відповім без порожніх промов:

«Ти прожила все життя своє лише заради дрібниць»…ПРОЩАЙ!!!

Плаче небо сльозами дощу, але час не повернеться ніколи.

Я пізно зрозуміла свою провину, і знаю те, що було вже не поверну і не повернути.

Минули роки, і час поміняло все місцями,

Тепер маю все, і немає зовсім проблем з грошима.

Живу як захочу, беру лише найкраще від життя,

І виганяю геть погані думки.

А ти сидиш одна, сумуєш, що це означає?

І за окном ллє сірий дощ, начебто небо плаче,

Сум усередині горить, нагадуючи про втрату,

Навіщо тоді пішла, і не зачинила двері?

Хотіла жити красиво, і в догляді, в достатку,

Де багато влади, багато грошей, приховані недоліки.

Гарний будинок, машина, діти та сім'я…

Але життя пройшло, немає нічого — це твоя вина!

Плаче небо сльозами дощу, але час не повернеться ніколи.

Я пізно зрозуміла свою провину, і знаю те, що було вже не поверну і не повернути.