Runaway deathcar - Lars Vaular

Og vår naturlige usikkerhet

Den spiser seg helt inntil det innerste av meg

Og livet starter med en kjærlighet (-het)

Fri fra betingelser, betingelser

Run away, run away innimellom

Innimellom smauene over haugen og inn i skauen

Der ingen kan ta oss, ingen får skadd oss

Ka da?

Ka så?

Ka da?

Ka no?

Kor lang tid det før et barn

Som har gått seg vill blir til en villmann

I mellom ledig gangers stillstand

Kor lang tid tar det før en bilbrann tar å vokser til en bybrann

Tomme bokser lager lyder mens de voksne bare lyger

Ka skjedde den natten ved ferjeleiet

Er det som katten på evig ferie i Sverige

Alt kan kanskje bortforklares

Selv om det neppe blir bedre

For alt kan ikkje repareres

Run away, run away inn i meljen

Innimellom bølgene på gølvet

Innimellom følgene av helgen

Innimellom svelger vi detaljer

Innimellom velger våre selektive hukommelse å overstyre

Heller det enn å innrømme at, at vi er svarskyldige til tusen

Koffor bevegde de buskene seg så grådig utenfor huset

Og koffor sa bare to ifra

Koffor kom bare en på banen

Og koffor er ingen med de to

Til å gi meg et forbannede svar

Eg kan tilgi

Og du kan si håpet mitt hoppet ut brystet

Det var det siste eg husket

Når vi satt og flinten i lighteren gnistet

Og vår naturlige usikkerhet

Den spiser seg helt inntil det innerste av meg

Some people use god as their high power, you know as far as getting to church.

I use my kids as my high power and I know if I’m not there for them they gon'

turn out like I did.

So I just do my best and be the best person I can and

hopefully things will work out

І наша природна невпевненість

Воно з’їдає аж до глибини мене

І життя починається з любові (-ness)

Вільний від умов, умов

Тікати, тікати час від часу

Між алеями над городищем і в сарай

Туди, де нас ніхто не забере, ніхто не може нам пошкодити

Ка да?

Ка так?

Ка да?

Ка ні?

Скільки часу до дитини

Хто заблукає, той стає дикуном

У проміжках простою зупинка

Скільки часу потрібно, щоб пожежа автомобіля переросла в міську?

Порожні коробки шумлять, а дорослі просто лежать

Ка трапився тієї ночі на причалі порома

Це як кіт на вічній відпустці в Швеції

Все, мабуть, можна пояснити

Хоча навряд чи стане краще

Бо все не полагодити

Тікай, тікай ​​у борошно

Між хвилями на підлозі

Між наслідками вихідних

Іноді ми ковтаємо деталі

Іноді наша вибіркова пам’ять вирішує перевизначити

Замість того, щоб визнати, що ми в боргу перед тисячою

Коффор так жадібно переніс кущі за межі будинку

А на валізі написано лише два

Коффор отримав лише одного на полі

І валізи немає з двома

Щоб дати мені прокляту відповідь

Я можу пробачити

І можна сказати, що моя надія вискочила з грудей

Це було останнє, що я запам’ятав

Як ми сиділи і кремінь у запальничці іскрився

І наша природна невпевненість

Воно з’їдає аж до глибини мене

Деякі люди використовують Бога як свою найвищу силу, ви знаєте, що стосується відвідування церкви.

Я використовую своїх дітей як свою найвищу силу, і я знаю, що якщо я не буду поруч із ними, вони збираються

вийде як я.

Тому я просто роблю все можливе і буду найкращою людиною, яку можу

сподіваюся, все вийде