Vanity - Lacey Sturm

— Look, you want me to ask for forgiveness again and again, like you’re telling

me my love isn’t complete.

I say it’s more like a runaway.

I guess, I guess I don’t have the right to ask

for forgiveness then, right?

— I want to believe what I heard somewhere a long time ago that,

that love is free and kind.

And you’re trying to act like you’re all humble and wise,

but what you call love is destroying my life and it’s destroying your soul

(Destroying your life?) if you ever had one.

I don’t even think you even know what it means to love.

Or to be loved.

— See, see look, look we’ve got so much to learn.

It’s like this thrifty and new words they seem perfect and then they corner us

like this, like this Leonidas curse with a Midas touch.

And it’s mighty rum.

Listen this is the real, that gritty, gory, and gorgeous,

it’s like, it’s like coco butter laced with sandpaper.

See this is love.

— Of course your words, so enticing and the imagery like some Messiah living

and dying for me and then asking to save me.

But what, what about the freedom that truth brings?

What about the protection

that love brings?

— See, oh, oh, yeah, so, so this is your kiss to send me off right?

Like I ain’t been no shelter!

— Shelter?

— Like those bruises on your arms ain’t no badges of honor?

And these ornery onlookers they keep questioning my methods.

But look, this means I am in your atrium, like ancient drones.

You used to dance with me.

Why can’t you just dance with me?

— You mean slavery?!

— Slavery?

You owe me your life!

— I don’t belong to anyone but me!

— Oh wait which, which one of us is being selfish here?

— Who could be selfish?

— Yeah, you trying to rob me?

— I can’t owe what you never gave!

— You will always owe me.

— And the love you gave was never love!

— You are gonna always live with my sacrifices!

— You don’t know anything about love!

You are twisted and warped!

— You will always know my sacrifices!

— You're so full of your own lies!

— Слухай, ти хочеш, щоб я просила пробачення знову і знову, як ти говориш

я моя любов неповна.

Я кажу, що це більше схоже на втечу.

Здається, я не маю права запитувати

за прощення тоді, правда?

— Я хочу вірити в те, що я десь давним-давно чув, що,

що любов вільна й добра.

І ви намагаєтеся поводити себе так, ніби ви всі скромні й мудрі,

але те, що ти називаєш любов’ю, руйнує моє життя і руйнує твою душу

(Знищуєте своє життя?), якщо воно у вас коли-небудь було.

Я навіть не думаю, що ви навіть знаєте, що означає кохати.

Або бути коханою.

— Подивіться, подивіться, подивіться, подивіться, ми маємо багато чому навчитися.

Наче ці економні та нові слова здаються ідеальними, а потім загнають нас у кут

так, як це прокляття Леоніда з дотиком Мідаса.

І це потужний ром.

Слухайте, це справжнє, це грубе, кривавий і чудовий,

це як, це як кокосове масло, переплетене наждачним папером.

Дивіться, це любов.

— Звісно, ​​ваші слова, такі заманливі й образи, як живий Месія

і вмирає за мене, а потім просить врятувати мене.

Але що, як щодо свободи, яку приносить правда?

А як щодо захисту

що приносить любов?

— Бачиш, о, о, так, значить, це твій поцілунок, щоб відіслати мене, правда?

Ніби я не був не притулком!

— Притулок?

— Наче ці синці на твоїх руках — це не знак пошани?

І ці невдоволені спостерігачі продовжують сумніватися в моїх методах.

Але дивіться, це означає, що я у вашому атріумі, як стародавні трутні.

Раніше ти танцював зі мною.

Чому ти не можеш просто танцювати зі мною?

— Ви маєте на увазі рабство?!

— Рабство?

Ти зобов’язаний мені своїм життям!

— Я не належу нікому, крім мене!

— О зачекайте, хто з  нас є егоїстичним?

— Хто міг бути егоїстом?

— Так, ти намагаєшся мене пограбувати?

— Я не можу бути винним тим, що ти ніколи не давав!

— Ти завжди будеш мені винен.

— І любов, яку ти дав, ніколи не була любов’ю!

— Ти завжди будеш жити з моїми жертвами!

— Ти нічого не знаєш про кохання!

Ти скручений і викривлений!

— Ти завжди знатимеш мої жертви!

— Ти такий сповнений власної брехні!