Paradigme - La Femme

Dans la nuit froide je pleure des larmes de glace

Et pas une lueur d’espoir là où je passe

Les âmes du soir qu’on croise sur les trottoirs sont souvent perdues

Et portent en elles, désirs tordus et idées noires

Comme tous les chats qui traînent sur les boulevards

Je suis seul ce soir, encore déchiré dans cette noyade

Et la nuit est froide à en crever

Papa, maman, j’ai mal je crois que je suis blessé

Sur le bord de la route on m’a laissé traîner

La nuit est sale et ma tête est en pleurs sur le pavé

Pendant la nuit les paradigmes s’effacent

Les masques tombent pour célébrer le néant et la folie

Dans cette énigme qu’on appelle la vie

J’ai envie de courir et de pleurer

(Trois, quatre)

Pendant la nuit je ressens la menace

Parmi les ombres je vois les monstres et les rapaces

J’ai dans le ventre une boule qui me stresse, qui me possède et qui m’empêche

De voir clair dans ce monde où tout m’oppresse

Je me consume, j’allume ma propre mèche

Oh la vie est si courte il faut que je me dépêche

Et si je sors c’est pour tout effacer de ma mémoire

J’aurais voulu le calme et éviter les histoires

Et éviter les drames mais il est déjà trop tard

La vie me crame mais dans la nuit je trouve mon heure de gloire

Pendant la nuit les paradigmes s’effacent

Les masques tombent pour célébrer le néant et la folie

Dans cette énigme qu’on appelle la vie

J’ai envie de courir et de pleurer

(Deux, trois, quatre)

Холодною ніччю плачу крижаними сльозами

І ні промінчика надії там, де я проходжу

Вечірні душі, які ми зустрічаємо на тротуарах, часто губляться

І нести в собі, скручені бажання і темні думки

Як і всі коти, що тусуються на бульварах

Сьогодні вночі я один, усе ще розірваний у цій потопленні

А ніч холодна до смерті

Тато, мама, мені боляче, здається, боляче

На узбіччі дороги вони залишили мене зависнути

Ніч брудна, а моя голова плаче на тротуарі

За ніч парадигми зникають

Маски падають, щоб святкувати ніщо і божевілля

У цій загадці називається життя

Хочеться бігти і плакати

(три чотири)

Вночі відчуваю загрозу

Серед тіней я бачу чудовиськ і хижаків

У мене в животі клубок, який мене напружує, оволодіває мною і заважає мені

Ясно бачити в цьому світі, де все мене гнітить

Я випалюю себе, запалюю власний гніт

Ой, життя таке коротке, що я мушу поспішати

І якщо я вийду, то це стерти все з моєї пам’яті

Я хотів би спокою і уникати суєти

І уникайте драми, але вже пізно

Життя палає мене, але вночі я знаходжу свою годину слави

За ніч парадигми зникають

Маски падають, щоб святкувати ніщо і божевілля

У цій загадці називається життя

Хочеться бігти і плакати

(Два три чотири)