La violence - L'uzine feat. Nodja & Lexworxx, L'uzine, Nodja

— Donne-moi une seule bonne raison de ne pas te découper en morceau, une seule,

qu’une raison

— Tu crois que la violence est un passe-temps?

C’est un outil !

On est quoi?

Des barbares?

Elle me chuchote des mots doux à l’oreille dès le réveille

Après avoir gâter mes rêves durant mon semi-sommeil

La violence, a pris mon âme en otage depuis ma tendre enfance

La paix pour mon esprit sauvage j’ai arrêté de l’attendre en France

On est des loups, cette sale époque nous la imposée

Si tu veux te poser: Fuck!

Ici j’entends que la haine posée

J’ai beau, fumer, fumer pour canaliser mes nerfs

Ça suffit as-p malgré la frappe j’commence à baliser sévère

L’analyse est très claire: l’avenir est précaire

Dans les cœurs, y’a de la pierre et dans les yeux, des éclairs

Les petits ont les crocs qui raillent le ter-terre

Les grands cherchent des solutions des nuits entières

Et les darons font de la muscu' déter

On vit sur le qui-vive

Les vices ne peuvent que suivre

Et on vit la violence et du coup on a besoin de violence pour vivre

Et comme, tu vois que le bas instinct de l’Homme est à la mode

La société nous conditionne à nous envoyer à la morgue

Donne-moi de quoi étancher ma soif d’adrénaline

Le quotidien me fait l’effet d’une perf' d’amphétamines

Et je nous guette comme des bonbons

Petit au bourbon, frère on aime trop tout ce qui est nauséabond

Chauffé à blanc, par chaque larmes versées, chaque coup encaissées

Parents, proches agressés ou quand une injustice t’as rabaissées

Ce qui tue pas rend plus méchant encore

La violence, c’est comme les fils de bourgeois: elle a un bel avenir en or

Dans la violence

C’est comme ça qu’on vit

C’est comme ça qu’on meurt

C’est comme ça qu’on vit

Dans la violence

Tout est si sombre, insensé

Une histoire sans fin, on s’en fait car l’espoir s’enfuit

La rage souffle sur la braise quand la haine s’ennuie

Attise les flammes du malin avec un sourire sans vie

Sens-tu monter l’adrénaline provoquée par l’excès de trop?

Qu’importe ta mélanine, la mort t’entraîne sans te laisser de mots

Tu vas pas dire que la violence c’est pas comme

(C'est comme ça qu’on meurt)

Une fois la gueule en sang sur une plaque d'égout

On vit comme des parasites, vraiment pas ravi

La haine attire la haine dans ce coin d’enfer au porte du paradis

Une soif de vengeance, une marque de sang où les corps se bêchent

Mais comment pardonner la gorge sèche?

Bienvenue dans le tourbillon où les esclaves s’enchaînent entre-eux

Je ne pense pas que le fait que je m’exclame soit très dangereux

Étrange feu, qui brûle sous nos pieds et réchauffe les anges

Les élans des légendes changent la vie en monnaie d'échange

La brume du mal se dissipe dans l’atmosphère

Les rêves resurgissent comme vient le vide sous la paupière

La violence omniprésente nous aveugles, nous cloue sur place

Jusqu'à ce que notre perversion remonte à la surface

Belle jeunesse touchée, élevée pour se coucher

Bouchez l’origine de la vérité pour étouffer

Bouche cousue, ils pensent tous que tous t’est foutu

Douter de tous ce que tu détiens déteins dans tes mains

Les plus aveuglés, pensent n’avoir ni dieux ni maîtres

Dans l’ignorance normal que ton discours n’est ni queue ni tête

Je vais tous faire en mieux

S’ils veulent plus que des images, je ferais plus que de la musique

Je mettrais mon crâne ouvert en deux

A faire la paix, mais l’humain n’est pas prêt

L’Homme voudrait se suicider car ce monde la déjà fait

On voudrait apaiser notre conscience malsaine

C’est pas en créant des problèmes qu’on risque d'être en paix avec soi-même

On regrette ses erreurs, on regrette pas d'être en chien

Alors j’offre un bouquet à la vie pour qu’elle me l’rende bien

A trop se ronger le cerveau, il ne reste que les os

On a beau parler, parler, les actes parle plus que les mots

Je peux légèrement entendre au loin le bonheur qui sourit

Qui fuit et meurt car le bruit des cris et des pleurs m’assourdis

Comme une giclée de sang, dès la naissance, on baigne dedans

Efface notre pudeur d’ado puis adulte deviens notre essence

Sortir la tête de l’eau, c’est mourir en essayant

On est noyé, essaye d’apprendre à marcher dans un océan

On naît dans la violence, c’est comme ça que ça commence ici

Par contre on choisit pas toujours si c’est comme ça que ça fini

«Дай мені одну вагому причину не розрізати тебе, лише одну,

лише одна причина

«Як ви думаєте, насильство – це хобі?»

Це інструмент!

що ми?

варвари?

Вона шепоче мені на вухо солодкі речі, щойно я прокидаюся

Після псування моїх снів у напівсоні

Насильство з дитинства тримало мою душу в заручниках

Спокою моєму дикому духу, я перестав чекати його у Франції

Ми – вовки, цей брудний час нам нав’язаний

Якщо ви хочете запитати себе: біса!

Тут я чую, що ненависть закладена

У мене краса, палю, дим, щоб направити нерви

Цього достатньо, незважаючи на страйк, який я починаю відзначати серйозним

Аналіз дуже чіткий: майбутнє непевне

У серцях камінь, а в очах блискавка

У малих ікла, що знущаються з тер-землі

Дорослі цілу ніч шукають рішення

І дарони роблять муску 'стримування

Ми живемо напоготові

Пороки можуть лише слідувати

І ми живемо насильством, і раптом нам потрібно насильство, щоб жити

І, як бачите, в моді низький чоловічий інстинкт

Суспільство змушує нас відправляти себе в морг

Дайте мені щось, щоб втамувати спрагу адреналіну

Повсякденне життя схоже на порцію амфетаміну

І я дивлюся на нас, як на цукерки

Petit au bourbon, брат, ми любимо все, що нудить

Розпечений, кожною пролитою сльозою, кожним прийнятим ударом

Батьки, близькі люди зазнали нападу або коли несправедливість знизила вас

Те, що не вбиває, робить вас злішим

Насильство — як сини буржуа: у нього світле майбутнє

У насильстві

Ось так ми живемо

Ось так ми вмираємо

Ось так ми живемо

У насильстві

Все так темно, божевільно

Нескінченна історія, ми хвилюємося, тому що надія тікає

Гнів палає на вугілля, коли ненависть нудьгує

Роздуйте полум’я зла безживною посмішкою

Чи відчуваєте ви приплив адреналіну від надлишку?

Незалежно від вашого меланіну, смерть відтягує вас, не залишаючи слів

Ви не скажете, що насильство не схоже

(Так ми вмираємо)

Одного разу на кришці лазу рот закривав

Ми живемо як паразити, дійсно не щасливі

Ненависть притягує ненависть в цей куточок пекла біля райських воріт

Жадоба помсти, слід крові, де тіла копають

Але як пробачити сухість у горлі?

Ласкаво просимо у вихор, де раби ланцюгами себе ланцюгами

Я не думаю, що мій вигук є дуже небезпечним

Дивний вогонь, що горить під нашими ногами і зігріває ангелів

Лосі легенд змінюють життя на розмінну монету

Туман зла розвіюється в атмосфері

Мрії знову з’являються, коли порожнеча заходить під повіку

Всепроникне насильство засліплює нас, приковує до місця

Поки наша збочення не випливе на поверхню

Прекрасна юність зворушила, підняла до ліжка

Підключіть джерело істини, щоб задушити

Замовкни, вони всі думають, що ви всі обдурили

Сумніватись у всьому, що тримаєш у руках

Найбільш сліпі вважають, що в них немає ні богів, ні господарів

У звичайному незнанні, що ваша мова не є ні головою, ні хвостом

Я все зроблю краще

Якщо вони хочуть більше, ніж фотографії, я зроблю більше, ніж музику

Я б розколов собі череп

Помиритися, але людина не готова

Людина хотіла б покінчити життя самогубством, тому що цей світ уже зробив це

Ми хочемо заспокоїти нашу нездорову совість

Не створюючи проблеми, людина ризикує бути в мирі з собою

Ми шкодуємо про свої помилки, ми не шкодуємо, що ми як собака

Тож я подарую життю букет, щоб воно мені його добре повернуло

Забагато мозок кусає, залишаються тільки кістки

Ми можемо говорити, говорити, вчинки говорять голосніше за слова

Я ледь чую, як вдалині посміхається щастя

Хто тікає і вмирає, бо крик і плач мене глухають

Як сплеск крові, від народження ми в ній купаємось

Зітріть нашу підліткову скромність, тоді доросла стане нашою сутністю

Підсунути голову над водою – це вмираюча спроба

Ми потонули, намагаємося навчитися ходити в океані

Ми народжуємось у насильстві, ось як воно тут починається

З іншого боку, ми не завжди вибираємо, чи це так закінчиться