Понедельник - L'One

Молчаливые завтраки с кофе на кухне.

Мы задохнулись с тобой в твиттерах и фейсбуках.

И в то время, когда день тухнет,

Мы разбредаемся на разные края кровати - может, хватит?

Вся эта образность как никогда некстати,

А кто-то за любовь еще и платит.

Как будто мы коллеги в штате,

Но лишь дежурное «Доброе утро!

Ты будешь чай?»

На лоскуты нас рвет печаль.

Кофе, и тишина кричит так громко,

Резко, оглушая уши, как будто ты в берушах,

И если это любовь, то почему так плющит?

Сквозняк уносит мысли в щели,

Мои поступки погрубели,

На деле оказалось, что мы охладели.

Ты молча написала: «Понедельник».

Сквозняк уносит мысли в щели,

Мои поступки погрубели,

На деле оказалось, что мы охладели.

Ты молча написала: «Понедельник».

Давай не будем репетировать семью,

Нашим характерам в бою присудим ничью.

Остынь, я не кричу ничуть.

Угомонись, ты хочешь быть моей?

То просто будь.

Песня о любви, не о любви,

Все о тебе, но не тебе,

Оставь себе это мгновение,

Держи всю теплоту рукой в моей руке,

И тут цветами не поможешь,

Словами вряд ли рассказать.

Попробуй, но вряд ли -

Жизнь не отмотать назад,

По квартире в прятки, нам стоит это признать,

Скоро будет уже поздно что-либо менять,

И пусть догорают дни, нам с тобой это очень знакомо,

Каждый понедельник мы пытаемся снова и снова,

Проснувшись утром сонным,

Стараемся не превратиться с тобой в незнакомых.

Сквозняк уносит мысли в щели,

Мои поступки погрубели,

На деле оказалось, что мы охладели.

Ты молча написала: «Понедельник».

Сквозняк уносит мысли в щели,

Мои поступки погрубели,

На деле оказалось, что мы охладели.

Ты молча написала: «Понедельник».

Сквозняк уносит мысли в щели,

Мои поступки погрубели,

На деле оказалось, что мы охладели.

Ты молча написала: «Понедельник».

Мовчазні сніданки з кавою на кухні.

Ми задихнулися з тобою у твіттерах та фейсбуках.

І в той час, коли день тухне,

Ми розбредаємось на різні краї ліжка – може, вистачить?

Вся ця образність як ніколи недоречна,

А хтось за кохання ще й платить.

Наче ми колеги у штаті,

Але лише чергове «Доброго ранку!

Ти будеш чай?"

На клапті нас рве смуток.

Кава, і тиша кричить так голосно,

Різко, приголомшуючи вуха, ніби ти в берушах,

І якщо це кохання, то чому так плющить?

Протяг уносить думки в щілини,

Мої вчинки погрубіли,

Насправді виявилося, що ми охолонули.

Ти мовчки написала: Понеділок.

Протяг уносить думки в щілини,

Мої вчинки погрубіли,

Насправді виявилося, що ми охолонули.

Ти мовчки написала: Понеділок.

Давай не будемо репетирувати сім'ю,

Нашим характерам у бою присудимо нічию.

Охолонь, я не кричу анітрохи.

Вгамуйся, ти хочеш бути моєю?

То просто будь.

Пісня про кохання, не про кохання,

Все про тебе, але не тобі,

Залиш собі цю мить,

Тримай всю теплоту рукою в моїй руці,

І тут квітами не допоможеш,

Словами навряд чи розповісти.

Спробуй, але навряд чи -

Життя не відмотати назад,

По квартирі у хованки, нам варто це визнати,

Скоро буде вже пізно щось змінювати,

І нехай догоряють дні, нам з тобою це дуже знайоме,

Щопонеділка ми намагаємося знову і знову,

Прокинувшись вранці сонним,

Намагаємось не перетворитися з тобою на незнайомих.

Протяг уносить думки в щілини,

Мої вчинки погрубіли,

Насправді виявилося, що ми охолонули.

Ти мовчки написала: Понеділок.

Протяг уносить думки в щілини,

Мої вчинки погрубіли,

Насправді виявилося, що ми охолонули.

Ти мовчки написала: Понеділок.

Протяг уносить думки в щілини,

Мої вчинки погрубіли,

Насправді виявилося, що ми охолонули.

Ти мовчки написала: Понеділок.