Praelūdium - L.O.C.

Som ung, dum og sulten, der hørt' vi historier

Alle dem, der får papir, de får paranoia

Så jeg er manio som ingen anden

Glem en kvinde, jeg burd' ha' et våben med i sengen

Ikk' mere fake pis, haters, dø langsomt

Jeg har hørt 100 bitches, I si’r det sam' som

Og fuck den røde løber, har kneppet alle på den

De ser kun røde sål', det' glasgulv på toppen

Glem alle de indoktrinered'

Gør din familie ære, fuck hva' alle andre si’r

La' aldrig dem, jeg elsker, se drama

Og alle dem, der hader, la' dem bli' kneppet af karma

For ingen har spændt min' chucks og gået i dem

Du ska' være klar til vind' det hel' eller træk' nitten

Klædt i pastelfarvet ved den franske riviera

Eller slæbe på et kors for tungt til at bære

Så fuck industrien, ingen vaselin'

Jeg ved, de ønsker mig dårligt, men jeg har det så fint

Alt, de ka' gøre med succes, er at fake den

Mens de drejer nøglen om ligesom Copenhagen

De ved ikk' længer', hvor de har mig

For der' så langt fra gaden til at kindkys' aristokrater

Jeg' ikk' rapper — jeg' beviset på, det ka' la' sig gøre

At ej' de biler, de andre de rapper om at køre

Jeg tænker esoterisk, så de hvisker i krogene

Han må vær' én af dem, siden han ka' hold' den gående

Jeg' indlyst efter alt, jeg har gennemgået

Og du' bar' intetsigende — ikk' misforstået

Jeg' kold klippet og ren

Mens de fuck boy-rappers de bare stinker som svin

Så jeg vil gå i graven for mit DNA

Og vi har vind i fjæset, efter vi rev toppen af

Det' L.O.C., a.k.a

Når din kvind' ser mig, så kør' hun galt

Vi anerkender, sandheden har en pris

Mens vi ruller gennem landet i et ramaskrig

Tourbussen, blodrød — kærlighed er ikk' død

Hun si’r, hun hader mig, mens hun ta’r mig ind i sit skød

Hun er et tomrum midt i stresset

Jeg spytter lortet, behøver ikk' at skrifte

Jeg' Yves Saint Laurent

Jeg' dit LV monogram

Jeg' de røde sål' på din' sutter

Indprintet for livet, fuck femten minutter

Ørepropper i, og jeg prøver på at sove

Men de fester ned' i bussen, så jeg får ikke lov

Jeg' klaustrofobisk I køjen

Der' nogen, der brænder gummi — alt, jeg dufter, det' røgen

Så takker for i dag og folder hænderne i bøn

For i bunken oven over mig, ka' jeg hør' en kvinde støn'

Nogen finder det stødende, men det' ikk' noget særligt

Nej, de bli’r blot skræmte, når tingene bli’r…

Будучи молодими, дурними й голодними, ми чули «історії».

Усі, хто отримує папір, отримують параною

Тому я без розуму ні від кого іншого

Забудь про жінку, я повинен «носити» зброю в ліжку

Немає більше фальшивої мочі, ненависники, помирайте повільно

Я чув 100 сук, ви кажете те саме

І трахніть червону доріжку, трахкав усіх на ній

Вони бачать лише червоні підошви, тобто скляну підлогу зверху

Забудь про всіх навчених

Шануй свою родину, до біса, що говорять усі інші

Ніколи не дозволяйте тим, кого я люблю, дивитися драму

А всіх, хто ненавидить, нехай їх трахне карма

Бо ніхто не затягував мої патрони і не ходив у них

Ви повинні бути готові накрутити «все» або витягнути «дев’ятнадцять».

Одягнений у пастельних тонах на Французькій Рив’єрі

Або тягнути хрест, занадто важкий, щоб нести

Тож до біса індустрія, без вазеліну

Я знаю, що вони бажають мені поганого, але я так добре

Все, що вони можуть зробити успішно, це підробити це

Поки вони повертають ключ, як Копенгаген

Вони «вже не знають», де я маю

Бо там «так далеко від вулиці до киндків» аристократів

Я не читаю реп - я доказ, що це можна зробити

Не про машини, а про інших реп про водіння

Я думаю езотерично, тому вони шепочуться в гачки

Він повинен бути одним із них, оскільки він може «продовжити».

Я хотів отримати все, що я пережив

І ви нічого не «несли», а не «неправильно зрозуміли».

Я нарізаю і чистю

Поки вони трахають хлопців-реперів, вони просто смердять, як свині

Тому я хочу піти в могилу за своєю ДНК

І вітер у обличчя після того, як ми зірвали верх

Це 'L.O.C., a.k.a

Коли твоя жінка бачить мене, вона помиляється

Ми визнаємо, що правда має ціну

Коли ми з криком котимося по країні

Екскурсійний автобус, криваво-червоний - любов не вмерла

Вона каже, що ненавидить мене, поки бере мене на коліна

Вона – порожнеча серед стресу

Плюю лайно, мені не треба зізнаватися

У мене Ів Сен-Лоран

Я твоя монограма LV

Я «червоні підошви» на твоїй «пустушці».

Надруковано на все життя, хрен п'ятнадцять хвилин

Вставляю беруші, і я намагаюся заснути

Але вони гуляють в автобусі, тому мене не пускають

Я страждаю клаустрофобією на нарах

Там хтось палить гуму - все, що я відчуваю, це дим

Тож дякую за сьогодні і складіть руки в молитві

Бо в купі наді мною я чую, як жінка стогне

Дехто вважає це образливим, але в цьому немає нічого особливого

Ні, вони просто бояться, коли все йде...