Force et honneur - L'Algérino

Je m’appelle Salim et j’ai 21 ans

Avec force et honneur, je roule sur la route de la vie sur mon fauteuil roulant

Souvent les gens me regardent étrangement

J’ai longtemps cru malheureusement que leur jugement est important

Je m’appelle Salim et j’ai 21 ans

Sorti du ventre de ma mère à environ 6 mois et demi, prématurément

Dès la naissance, une épreuve se met en scène

J’ai à peine vu le jour et je souffre déjà d’un manque d’oxygène

Erreur médicale ou destin pré-écrit

En tout cas, les médecins parlent d’une totale paralysie

Réalité implacable, dur d’accepter ce que je suis

Je recherche un coupable, en vain parce qu’il en est ainsi

Quand t’es petit tu demandes, pourquoi c’est tombé sur moi

Pourquoi moi?

Pourquoi la vie me foudroie?

Tant de questions sans réponses mais l'évidence est là

Je ne marcherai sûrement jamais dans ce monde-là

Mais parents souffrent immensément en silence

Tentent de le cacher mais dans leurs yeux de la tristesse, de l’impuissance

Malheureux de me voir marié à un fauteuil roulant, quand j’y repense

Les voir malheureux, c’est peut-être ma plus grande souffrance

Je leur dois tout, tant de sacrifices

Ils ont bâti leur vie autour de l’handicap de leur fils

J’ai l’impression d'être un toit pour eux, ils sont tout pour moi

Ils m’ont gardé avec eux, refuser de me mettre dans un internat

Mon quotidien, c’est des journées interminables

Passées devant la télé, des heures à gamberger

À se demander qui voudra bien m’amener pour aller chier

Ou qui m’aidera à faire des choses simples comme boire ou manger

M’habiller, me déshabiller même dans la nudité

Je suis toujours accompagné, je n’ai pas de jardin secret

Les miens sont solidaires, je vis mes épreuves en solitaire

Besoin de moments de solitude, la dépendance à l’autre me tue

Ce qui me tue le plus, c’est la façon dont on me regarde

Le miroir de la vie, c’est les gens et l’image qu’ils me renvoient

Celle de Salim l’handicapé qui fait de la peine

S’ils savaient comme je déteste ce regard empreint de peine

Je m’appelle Salim et j’ai 21 ans

Avec force et honneur, je roule sur les routes de la vie sur un fauteuil roulant

Souvent les gens me regardent étrangement

J’ai longtemps cru malheureusement que leur jugement est important

Je m’appelle Salim et j’ai 21 ans

Avec force et honneur, je roule sur les routes de la vie sur un fauteuil roulant

Souvent les gens me regardent étrangement

J’ai longtemps cru malheureusement que leur jugement est important

Dieu m’a doté d’un handicap si je puis dire

M’a donné aussi la force inébranlable de vouloir construire

Fonder un foyer, me marier comme une personne valide

Voyez-moi, handicap n’est pas une fatalité

Les yeux vers le ciel, je rêve d’aimer, d'être aimé

Mais on ne me voit jamais comme un petit ami potentiel

Pas grave, l’espoir fait vivre et le rêve le fait durer

Impossible et jamais, des mots que je ne prononce jamais

J’ai aimé une fille, je l’ai dit à personne même pas à elle

J’ai pas voulu lui faire porter le poids de ma personne

Ma puce si tu te reconnais, je t’aime, je compte plus les fois

Où tu m’as fait oublier mon handicap et mes problèmes

Je t’inviterais bien à me suivre, viens avec moi, affronter la vie

Ses épreuves et ses péripéties

En plus, regarde le bon côté des choses, beauté

J’aurais d'énormes difficultés à te tromper

Fermons les yeux, laissons nos cœurs dialoguer

Au-delà des apparences, j’ai tant d’amour à te donner

Si par malheur tu les ouvrais

C’est que tu ne m'étais pas destinée, en aucun cas je t’en voudrais

Sachez, cette chanson n’est pas des larmes

Rangez vos mouchoirs, cette chanson n’est pas des larmes

Je relate juste des faits, je relate ce que je suis

Mon but, c’est que vous m’acceptiez comme je suis

Je m’appelle Salim et j’ai 21 ans

Avec force et honneur, je roule sur les routes de la vie sur un fauteuil roulant

Souvent les gens me regardent étrangement

J’ai longtemps cru malheureusement que leur jugement est important

Je m’appelle Salim et j’ai 21 ans

Avec force et honneur, je roule sur les routes de la vie sur un fauteuil roulant

Souvent les gens me regardent étrangement

J’ai longtemps cru malheureusement que leur jugement est important

Мене звати Салім, мені 21 рік.

З силою і честю їду дорогою життя в інвалідному візку

Часто люди дивляться на мене дивно

Я давно вважав, на жаль, що їх судження важливе

Мене звати Салім, мені 21 рік.

Вийшов з маминого лона приблизно в 6,5 місяців, передчасно

Від народження проходить суд

Я ледве побачив світ і вже страждаю від нестачі кисню

Лікарська помилка або заздалегідь прописана доля

У всякому разі, лікарі говорять про повний параліч

Невблаганна реальність, важко прийняти те, що я є

Шукаю винного, марно, бо так є

Коли ти маленький, ти питаєш, чому це впало на мене

Чому я?

Чому життя мене вражає?

Так багато питань без відповіді, але докази є

Я точно ніколи не піду на той світ

Але батьки безмірно страждають у мовчанні

Намагайтеся це приховати, але в їхніх очах смуток, безпорадність

Нещасливий бачити мене заміжня на інвалідному візку, коли я думаю про це

Бачити їх нещасними — це, мабуть, найбільший біль

Я зобов’язаний їм усім, стільки жертв

Вони побудували своє життя навколо інвалідності сина

Я відчуваю себе дахом над ними, вони для мене все

Вони тримали мене при собі, відмовляють віддати в інтернат

Моє повсякденне життя — нескінченні дні

Провів перед телевізором, години на азартні ігри

Цікаво, хто заведе мене в лайно

Або хто допоможе мені робити прості речі, як-от пити чи їсти

Одягайтеся, роздягайтеся навіть в оголене

Мене завжди супроводжують, у мене немає таємного саду

Мої стоять разом, я переживаю свої випробування один

Потрібні хвилини усамітнення, залежність від іншого мене вбиває

Найбільше мене вбиває те, як на мене дивляться люди

Дзеркало життя — це люди і образ, який вони мені повертають

Це Саліма, інваліда, який шкодить

Якби вони знали, як я ненавиджу цей болісний погляд

Мене звати Салім, мені 21 рік.

З силою і честю катаюся дорогами життя на інвалідному візку

Часто люди дивляться на мене дивно

Я давно вважав, на жаль, що їх судження важливе

Мене звати Салім, мені 21 рік.

З силою і честю катаюся дорогами життя на інвалідному візку

Часто люди дивляться на мене дивно

Я давно вважав, на жаль, що їх судження важливе

Бог обдарував мене, так би мовити, вади

Також дав мені непохитну силу хотіти будувати

Створити сім’ю, одружитися як працездатна людина

Дивіться, інвалідність не є смертельним результатом

Очі в небо, я мрію любити, бути коханим

Але мене ніколи не бачили як потенційного хлопця

Це не має значення, надія дає життя, а мрія робить його тривалим

Неможливо і ніколи, слів я ніколи не говорю

Мені сподобалася дівчина, я нікому не сказав, навіть їй

Я не хотів змушувати його нести вагу моєї особи

Любий, якщо ти впізнаєш себе, я люблю тебе, я більше не рахую часи

Де ти змусив мене забути про свій недолік і проблеми

Я б запросив вас слідувати за мною, йти зі мною, зустрітися з життям

Його випробування та пригоди

Крім того, подивіться на красу

Мені було б важко вас обдурити

Давайте закриємо очі, нехай наші серця говорять

Крім зовнішнього вигляду, я маю так багато любові, щоб дати тобі

Якщо по нещастю ви їх відкриєте

Це те, що ти був призначений не для мене, я не звинувачую тебе

Знай, ця пісня не сльози

Приберіть серветки, ця пісня не сльози

Я просто повідомляю факти, я повідомляю те, що я є

Моя мета полягає в тому, щоб ви прийняли мене таким, яким я є

Мене звати Салім, мені 21 рік.

З силою і честю катаюся дорогами життя на інвалідному візку

Часто люди дивляться на мене дивно

Я давно вважав, на жаль, що їх судження важливе

Мене звати Салім, мені 21 рік.

З силою і честю катаюся дорогами життя на інвалідному візку

Часто люди дивляться на мене дивно

Я давно вважав, на жаль, що їх судження важливе