Lydia - Kurdo

Es waren zwei Brüder, Rashid und Aziz

Flüchtlinge aus 'nem kleinen Dorf Falastins

Von klein auf hatten sie Respekt in der Ader

Keine Widerrede, sie hören auf ihr’n Vater

Sie gehen freitags gemeinsam zur Moschee

Bitten um Vergebung, für den toten Bruder ein Gebet

Aziz, der jeden Morgen ganz allein im Bus sitzt

Will mal Arzt werden, weil es Mamas Wunsch ist

Und Rashid will sich als Mann rächen

Nach der Schule will er für sein Land kämpfen

Das Geld ist knapp, doch sie kämpfen weiter

Teilen sich das Pausenbrot, teilen sich die Kleider

Die Mutter oft allein, traurig, sie weint dann

Sie wünscht sich eine Tochter, dann wär' sie nicht mehr einsam

Sie betet zu Gott, sie nahm ihr dein Geschenk

Und ein Jahr später kommt Lydia auf die Welt

Wir machen so vieles falsch, doch verzeihen wenig

Die Zeit vergeht, der Zeiger dreht sich

Du veränderst dich, doch merkst’s erst, wenn’s zu spät ist

Wenn es dann zu spät ist, bereuen wir es ewig

Wir machen so vieles falsch, doch verzeihen wenig

Die Zeit vergeht, der Zeiger dreht sich

Du veränderst dich, doch merkst’s erst, wenn’s zu spät ist

Wenn es dann zu spät ist, bereuen wir es ewig

Ja, die Zeit vergeht, mit Tränen und Lächeln

Lydia ist jetzt vier, lernt langsam zu sprechen

Aziz ist jetzt zwanzig, studiert Medizin

Mama zu Liebe, ja, einfach aus Prinzip

Rashid ist jetzt achtzehn, trägt mit sich ein Messer

Macht nur noch Probleme, seine Freunde sind Verbrecher

Nur noch dieses eine Mal, dann der Ruhestand

Er kauft 'ne Kette, für Lydia zum Geburtstag

Er küsst ihre Stirn, legt sie auf den Schoß

«Ich beschütz dich, jeden Tag, ich schwör's auf mein’n Tod!»

Rashid nimmt die Regeln der Familie nicht mehr ernst

Deswegen wird Rashid von der Familie entehrt

Ja, die Zeit vergeht auch ohne ihn

Er fällt tiefer und tiefer und tiefer, Einbrechen, Drogen deal’n

Ja, es war Rashid, der Junge aus dem Krieg

In Geld und Ruhm verliebt, vom Teufel besiegt

Wir machen so vieles falsch, doch verzeihen wenig

Die Zeit vergeht, der Zeiger dreht sich

Du veränderst dich, doch merkst’s erst, wenn’s zu spät ist

Wenn es dann zu spät ist, bereuen wir es ewig

Wir machen so vieles falsch, doch verzeihen wenig

Die Zeit vergeht, der Zeiger dreht sich

Du veränderst dich, doch merkst’s erst, wenn’s zu spät ist

Wenn es dann zu spät ist, bereuen wir es ewig

Es sind acht Jahre her, es hat sich nichts verändert

Es bleibt, wie es ist, Rashid bleibt ein Fremder

Lydia ist jetzt zwölf, heute auf dem Schulweg

Glaub mir, die letzten Zeil’n hier, sie tun weh

Es ist freitags morgens, auf der Straße nichts los

Rashid und Freunde komm’n besoffen aus der Disko

Sie steigen in den Wagen, ja, sie sind zu viert

Rashid fährt und denkt sich, «Was hab' ich zu verlieren?»

«Gib mal Gas, Junge, willst du mich verarschen?»

Er gibt Gas und bemerkt, da ist jemand auf der Straße

Er will stoppen, doch leider ist es zu spät

Er trifft das Mädchen auf dem Schulweg

Wir machen so vieles falsch, doch verzeihen wenig

Die Zeit vergeht, der Zeiger dreht sich

Du veränderst dich, doch merkst’s erst, wenn’s zu spät ist

Wenn es dann zu spät ist, bereuen wir es ewig

Wir machen so vieles falsch, doch verzeihen wenig

Die Zeit vergeht, der Zeiger dreht sich

Du veränderst dich, doch merkst’s erst, wenn’s zu spät ist

Wenn es dann zu spät ist, bereuen wir es ewig

Це були два брати, Рашид і Азіз

Біженці з маленького села Фаластін

З юних років у них була повага

Без аргументів, вони слухають батька

Вони разом ходять до мечеті по п’ятницях

Прохання про прощення, молитва за померлого брата

Азіз щоранку сидить у автобусі сам

Хоче бути лікарем, тому що це бажання мами

А Рашид хоче помститися як чоловік

Після школи хоче воювати за свою країну

Грошей мало, але вони продовжують боротися

Поділіться обідом, поділіться одягом

Мати часто одна, сумна, плаче тоді

Вона мріє про дочку, тоді вона більше не буде самотньою

Вона молиться Богу, твій дар від неї забрала

А через рік народжується Лідія

Ми так багато робимо неправильно, але мало прощаємо

Час летить, вказівник обертається

Ви змінюєтеся, але помічаєте це лише тоді, коли вже пізно

Коли буде занадто пізно, ми будемо шкодувати про це вічно

Ми так багато робимо неправильно, але мало прощаємо

Час летить, вказівник обертається

Ви змінюєтеся, але помічаєте це лише тоді, коли вже пізно

Коли буде занадто пізно, ми будемо шкодувати про це вічно

Так, час летить, зі сльозами та посмішками

Зараз Лідії чотири, вона поволі вчиться говорити

Зараз Азізу двадцять, він вивчає медицину

З маминої любові, так, просто з принципу

Зараз Рашиду вісімнадцять, він носить ніж

Тільки біди, його друзі злочинці

Ще раз, а потім на пенсію

Він купує Лідії намисто на день народження

Він цілує її в лоб і кладе собі на коліна

«Я захищаю тебе кожен день, клянусь своєю смертю!»

Рашид більше не сприймає сімейні правила серйозно

Через це Рашид зганьблений родиною

Так, час летить і без нього

Він падає все глибше і глибше, вривається, розповсюджуючи наркотики

Так, це був Рашид, хлопець з війни

Закоханий у гроші й славу, переможений дияволом

Ми так багато робимо неправильно, але мало прощаємо

Час летить, вказівник обертається

Ви змінюєтеся, але помічаєте це лише тоді, коли вже пізно

Коли буде занадто пізно, ми будемо шкодувати про це вічно

Ми так багато робимо неправильно, але мало прощаємо

Час летить, вказівник обертається

Ви змінюєтеся, але помічаєте це лише тоді, коли вже пізно

Коли буде занадто пізно, ми будемо шкодувати про це вічно

Минуло вісім років, нічого не змінилося

Залишається як є, Рашид залишається чужим

Зараз Лідії дванадцять, вона сьогодні йде до школи

Повірте, останні рядки тут болять

Ранок п’ятниці, на вулиці нічого не відбувається

Рашид і друзі виходять з дискотеки п'яними

Сідають в машину, так, їх четверо

Рашид їде і думає: «Що я маю втрачати?»

— Поспішай, хлопче, ти жартуєш?

Він прискорюється і помічає, що на дорозі хтось є

Він хоче зупинитися, але, на жаль, вже пізно

По дорозі до школи він зустрічає дівчину

Ми так багато робимо неправильно, але мало прощаємо

Час летить, вказівник обертається

Ви змінюєтеся, але помічаєте це лише тоді, коли вже пізно

Коли буде занадто пізно, ми будемо шкодувати про це вічно

Ми так багато робимо неправильно, але мало прощаємо

Час летить, вказівник обертається

Ви змінюєтеся, але помічаєте це лише тоді, коли вже пізно

Коли буде занадто пізно, ми будемо шкодувати про це вічно