Ангел - Krüger

1. Черным штормом из темноты

Залпом будущее жег.

Обезумевший кошмар

Злом явился на порог.

На конце луча мишень,

Кто-то врет последний день

Кто-то вышел на исход,

Кинул сам себя в расход…

Отменяет вечность ложь —

В кривде правды ни на грош,

Затуманены глаза,

Но весну несет гроза!

Припев.

Только Ангел все летал,

Бил крылом, а сам страдал,

Он святой, не понимал,

Как брат брата убивал…

«Нет мне прощенья

В час искупленья,

В час покаяния

В их слезах утонет небо!»

2. Яд стигматы разъедал

Яд невинных убивал…

Девять плах лишил икон,

Оживил кошмарный сон!

Звездный час, блаженный миг

Для червивых и тупых

Прорастал цветами зла

И отрава поползла!

Гибнет небо, меркнет свет

И надежды будто нет

И разверзлась пропасть зла

Ликом черного Посла.

Бр.

как же случилось

Мудрость сменилась

Жаждой слепою

Золотого жала смерти,

Бездна раскрылась

Бездна явилась

В мир катастрофой

Смертоносной круговерти!

3. Ледянящие глаза

Вседозволенный разврат

Лязг металла и цепей

Пуле нет пути назад!

Ангел крылья распахнул,

Грудь руками разорвал,

Вырвал сердце и с небес

В пропасть страшную упал…

Там иссякли родники

Русла рек покрыла пыль,

Нет лесов и пенья птиц,

Страшный сон стремится в быль

В час пробужденья

Сил злого гения,

В час покаяния

В их слезах утонет небо!

1. Чорним штормом із темряви

Залпом майбутнє палив.

Збожеволілий жах

Злом з'явився на поріг.

На кінці променя мішень,

Хтось бреше останній день

Хтось вийшов на вихід,

Кинув сам себе в витрати.

Скасовує вічність брехня—

У кривді правди ні на грош,

Затуманені очі,

Але весну несе гроза!

Приспів.

Тільки Ангел усе літав,

Бив крилом, а сам страждав,

Він святий, не розумів,

Як брат брата вбивав...

«Немає мені прощення

В годину викуплення,

У годину покаяння

У їх сльозах потоне небо!

2. Отрута стигмати роз'їдала

Отрута безневинних убивав…

Дев'ять плах позбавив ікон,

Оживив жахливий сон!

Зоряна година, блаженна мить

Для червивих і тупих

Проростав квітами зла

І отрута поповзла!

Гине небо, тьмяніє світло

І надії нібито немає

І розкрилася прірва зла

Обличчя чорного Посла.

Бр.

як сталося

Мудрість змінилася

Жаді сліпою

Золотого жала смерті,

Безодня розкрилася

Безодня з'явилася

У світі катастрофою

Смертоносний круговерт!

3. Очікуючі очі

Вседозволена розпуста

Бряз металу та ланцюгів

Кулі немає шляху назад!

Ангел крила розкрив,

Груди руками розірвав,

Вирвав серце і з небес

В прірву страшну впав…

Там зникли джерела

Русла рік покрила пил,

Немає лісів і співів птахів,

Страшний сон прагне в биль

В годину пробудження

Сил злого генія,

У годину покаяння

У їх сльозах втопиться небо!