Factory Girl - Kronos Quartet, Rhiannon Giddens

As I went a-walkin' on a fine summer’s mornin'

The birds on the bushes did whistle and sing

The lads and the lassies in couples were sportin'

Then back to the factory, their work to begin

I saw one amongst them, she was fairer than any

Her cheeks like the roses that bloom in the spring

Her skin like the lily that grows in yon' valley

She was only a hard workin' factory girl

I stepped up to her

More closely to view her

When on me she cast a look of disdain

Saying, «Young man, stand off me

And do not come near me

I work for my living and think it no shame»

The next morning I was there ready and waiting

And begged her to talk to me just for a spell

And each morning after she lingered still longer

And then hurried away at the sound of the bell

Then came the morning when silence did greet me

The birds on the bushes were stricken and still

So I stepped on the path where she often did meet me

And I walked to the factory up on the hill

The crowd gathered around, couldn’t hide the destruction

I cast my eyes on it in such disbelief

A truth of the world settled into the ashes

The rich man’s neglect is the poor man’s grief

As I stood there, a whisper, it did caress me

A faint scent of roses my senses begun

I lifted my face and I saw that above me

A thousand young butterflies darkened the sun

Як я гуляв гарного літнього ранку

Птахи на кущах свистіли й співали

Хлопці та дівчата в парах займалися спортом

Потім повернутися на фабрику, щоб почати роботу

Я бачив одну серед них, вона була справедливішою за всіх

Її щоки, як троянди, що цвітуть навесні

Її шкіра, як конвалія, що росте в долині

Вона була лише працездатною фабричкою

Я підійшов до неї

Щоб розглянути її ближче

Коли на мене, вона кидала зневажливий погляд

Сказавши: «Молодий чоловіче, відстанься від мене

І не підходь до мене

Я працю на проживання і думаю, що це не соромно»

Наступного ранку я був готовий і чекав

І благав її поговорити зі мною просто для заклинання

І кожного ранку після цього вона затримувалася все довше

А потім поспішив геть на звук дзвоника

Потім настав ранок, коли мене зустріла тиша

Птахи на кущах були вражені й нерухомі

Тож я ступив на стежку, де вона часто зустрічала мене

І я пішов до фабрики на пагорб

Натовп зібрався навколо, не міг приховати руйнування

Я дивлюсь на це з такою недовірою

Правда світу осіла в попелі

Нехтування багатого — це горе бідного

Коли я стояв, шепіт мене пестив

Слабкий запах троянд у мене почався

Я підняв обличчя й побачив це над собою

Тисяча молодих метеликів затемнила сонце