Diotima -

Wake, nurse your aching brow, the cloud

Behind your eyes

For now soothed by gentle thoughts of oblivion

And sexual release

Inside every man is a beast, a perfect animal of

Self-advancement

Unthethered by conscience

Beyond the realm of will, while the living self

Fragments into quanta

Is this the next step?

Minds disolved in the

Aether, a split species

«Diotima, your sun, the more beautiful age, has

Gone down

And now the storms quarrel in frost-covered

Night»

Grant us the power of detachment, that our

Fragmented selves will know purpose

Ethereal love, spiritsense, of which the physical

Can only intimate

Freedom from this flesh, that I may observe the

Balance of nature

«You, the favourite of the heavenly muse

You, who once reconciled the elements

Come and comfort me against the chaos of our

Time

Order the raging battle with the peaceful music

Of Heaven»

«Till what’s cleft in two become one in the

Mortal heart

Till ancient human nature, so calm, so great

Serenely and powerfully rise

From out of our seething times»

«Heal her life O Gods, a life that you yourselves

Raised»

So she may merge our splintering selves, the

Physical and the ideal

«for not everything is in the power of the Gods

And Mortals would sooner turn into the abyss

Each day I shall give my cinders to your flame

And rise up another man»

Прокинься, погодуй свою хвору чоло, хмаринку

За твоїми очима

Поки що заспокоюють ніжні думки про забуття

І сексуальне звільнення

У кожній людині є звір, досконала тварина

Самовисування

Не заважає совість

Поза сферою волі, поки живе я

Фрагменти на кванти

Це наступний крок?

Розум, розчинений у 

Ефір, розділений вид

«Діотима, твоє сонечко, тим прекрасніший вік, має

Зійшов вниз

А тепер бурі сваряться в морозі

ніч»

Даруй нам силу відстороненості, що наша

Фрагментовані «Я» знатимуть мету

Ефірна любов, духовне відчуття, яке фізичне

Можуть тільки інтимні

Свобода від цієї плоті, яку я можу спостерігати

Баланс природи

«Ти, улюблениця небесної музи

Ви, що колись примирили стихії

Приходь і втіш мене проти нашого хаосу

Час

Замовляйте бурхливий бій під мирну музику

Неба»

«Поки те, що розщеплюється на двох, не стане одним у

Смертельне серце

До давньої людської природи, така спокійна, так велика

Спокійно і могутньо підніматися

З наших бурхливих часів»

«Зціліть її життя, Боже, життя, яке ви самі

Піднятий»

Тож вона може об’єднати наше розколоване «я».

Фізичний і ідеальний

«бо не все у владі богів

І смертні швидше обернулися б у прірву

Кожного дня я буду віддавати твоєму полум’ю свої горілки

І встань іншого чоловіка»