Nu Är Det Synd Om De Döda - Kraja

Nu är det synd om dom döda

Som ej får sitta i vårens tid

Och värma sig i solen

På ljus och ljuvlig blomsterlid

Men kanske viskade dom döda

Då ord till vivan och violen

Som inga levande förstår

Dom döda veta mer än andra

Och kanske skulle dom när solen går

Då, med en glädje djupare än vår

Bland kvällens skuggor ännu vandra

I tankar på den hemlighet

Som bara graven vet

Nu är det synd om dom döda

Som ej får sitta i vårens tid

Och värma sig i solen

På ljus och ljuvlig blomsterlid

Men kanske viskade dom döda

Då ord till vivan och violen

Som inga levande förstår

Dom döda veta mer än andra

Och kanske skulle dom när solen går

Då, med en glädje djupare än vår

Bland kvällens skuggor ännu vandra

I tankar på den hemlighet

Som bara graven vet

Nu är det synd om dom döda

Som ej får sitta i vårens tid

Och värma sig i solen

På ljus och ljuvlig blomsterlid

Men kanske viskade dom döda

Då ord till vivan och violen

Som inga levande förstår

Dom döda veta mer än andra

Och kanske skulle dom när solen går

Då, med en glädje djupare än vår

Bland kvällens skuggor ännu vandra

I tankar på den hemlighet

Som bara graven vet

Тепер соромно за мертвих

Якому не дозволено сидіти у весняний час

І грітися на сонечку

На світлому і прекрасному цвітінні

Але, можливо, вони шепотіли мертві

Потім слова до вівана і скрипки

Якого не розуміє жодна жива істота

Мертві знають більше за інших

І, можливо, вони будуть, коли сонце зайде

Тоді з радістю глибшою за нашу

Серед тіней вечірніх все ще блукає

В думці про цю таємницю

Як тільки могила знає

Тепер соромно за мертвих

Якому не дозволено сидіти у весняний час

І грітися на сонечку

На світлому і прекрасному цвітінні

Але, можливо, вони шепотіли мертві

Потім слова до вівана і скрипки

Якого не розуміє жодна жива істота

Мертві знають більше за інших

І, можливо, вони будуть, коли сонце зайде

Тоді з радістю глибшою за нашу

Серед тіней вечірніх все ще блукає

В думці про цю таємницю

Як тільки могила знає

Тепер соромно за мертвих

Якому не дозволено сидіти у весняний час

І грітися на сонечку

На світлому і прекрасному цвітінні

Але, можливо, вони шепотіли мертві

Потім слова до вівана і скрипки

Якого не розуміє жодна жива істота

Мертві знають більше за інших

І, можливо, вони будуть, коли сонце зайде

Тоді з радістю глибшою за нашу

Серед тіней вечірніх все ще блукає

В думці про цю таємницю

Як тільки могила знає