Kalevan miekka - Kotiteollisuus

Minussa asuu kansan rivit syvät

Ja lopulta ne minut hyväksyvät

Vaikka ovat minut unohtaneet

Olen sentään kansan peilikuva

Ja nyt elän täällä vainottuna

Olkaa kirotut te uskonne kadottaneet

Rivit minusta kirjoitetut

Oodit minusta lauletut

Eivät meille tee tarpeeksi kunniaa

Hautaani täytetään kirouksilla

Vihalla ja manauksilla

Sorretaan ryhtiä valmiiksi kumaraa

Minä olen Kalevan miekan kantaja

Olen pohjoisen surun ja murheen antaja

Minä köyhän kansan viljaa niitän ja

Sen runsasmuotoiset naiset siitän ja

Orgiat vain jatkuvat ja te hyväkkäät

Ette tiedä onko hautajaiset vai häät

Sillä olen Kalevan miekan kantaja

Olen pohjoisen surun ja murheen antaja

Mielipiteeni ryvettyneet

Ovat museossa pölyyntyneet

Vanhaa virttä veisaan korvessa

Suot väkisin pelloiksi teen

Perheen ajan pakkaseen

Ties monennessako polvessa

Minä olen isienne kuva

Totinen, helposti haavoittuva

Vielä täältä nousen ja sitten näät

Tanssiessa astun varpaillenne

Silti kuulumme toisillemme

Kanssani vietät ikimuistoiset haulikkohäät

Народні лави живуть глибоко в мені

І зрештою мене приймають

Хоча вони мене забули

Адже я дзеркальне відображення народу

А тепер живу тут переслідуваний

Проклятий, ти втратив віру

Про мене написані рядки

Оду мені заспівали

Вони не роблять нам достатньо честі

Моя могила наповнена прокляттями

З ненавистю та екзорцизмом

Придушіть поставу до кінця лука

Я носій меча Калеви

Я дає північну печаль і печаль

Я бідний народ зерна їх і

Його багаті жінки від того і

Оргії просто продовжуються, і будь ласка

Ви не знаєте, похорон це чи весілля

Бо я носій меча Калеви

Я дає північну печаль і печаль

Моя думка прогоркла

Запилюються в музеї

У пустелі співають стару пісню

Заганяю болота в поля

Сімейний час на морозі

Ти вмієш множитися в коліні

Я образ ваших батьків

Правда, легко вразливий

Я все ще встаю звідси, а потім бачиш

Як я танцюю, я наступаю тобі на пальці

Але ми належимо одне одному

Ви влаштуєте зі мною незабутнє рушничне весілля