Пеняй на себя - Космонавты

Первый Куплет:

В городе, где большинству делать в принципе нехуй,

Не сказал бы так то кто на кучерявом мимо проехал,

Не сказал бы так я если бы не слышал это дыхание эха,

За косарь с фонарикам в теху текст, как малява заехал,

Спустился с опочки вверх, пехом я,

Это успех и края, пусть сидят дома троят,

Для них монолог наш троян, в этот яд вера моя вероятна,

Вывел все темные пятна, га востоке встали все спят,

От макушки до пятки, как псы все хотят нас оптявкать,

Смотри получается что, на лагере оформляется сявка,

А с вагоном бумаги то процедуры висят и не сядут,

Для меня вы все сябры, для вас я в яблоках порося,

Спасибо родителям, что жизнь подарили меня не спрося,

Связки мои голосят, социальным 1?

лося,

Слышь вася сядь, жизнь бурлит великолепием вся,

Носа не вешай все взвешивай,

Темп у жизни и правда что бешеный,

Года пролетят вывалишь пешки, но без спешки живи,

Умей видеть в близи, умей предвидеть дороги в грязи,

Заезжая в зиму имей запасную по сезону резину,

Залез в трясину, не думай трястись, вылазь и крестись,

Зубы стисни не дай огрести, мы не зря тут виснем,

Русский текст повествовательный,

Это не реп черный где за вес арестовали всех,

За траву и кекс присели, жизнь большие карусели,

Пристегивайся, а то сел он бля,

Второй Куплет:

Я выберу сторону, ты нажмешь плей и пленка раскрутиться,

Песня знакомая, но сказать название не получиться,

Мое кино идет без озвучки нахуй слова,

Музыка круче, пацанов скручивают,

Мы устроили путь, жизнь дала взбучку,

А вы сами попробуйте этот мир трогать с изнанки,

Дышать полной грудью не идти на сознанку под грудой давления,

Мое время это мое преступление моей лени сомнения и прощения нет,

Есть только поступки, пока бит по уху постукивает,

Я тут где-то в порту или в пределах всей необъятной,

Мало кого хотел бы обнять и от этого неприятно,

Если бывало обмяк на себя злился в первую очередь,

И писал вам свои мысли под бит неразборчивым почерком,

Люблю, когда душу рвет в клочья от точечных фраз,

И блики ваших вточенных глаз, смотрящих на нас как в себя,

Ребят не надо попусту прозебать — это космонавты ебать!

Перший Куплет:

У місті, де більшості робити в принципі нехуй,

Не сказав би так те, хто на курчавому повз проїхав,

Не сказав би так я якщо не чув це дихання луни,

За косар із ліхтарикам у теху текст, як малява заїхав,

Спустився з опочки вгору, піхом я,

Це успіх і краю, нехай сидять удома троять,

Для них монолог наш троян, в цей отрута віра моя ймовірна,

Вивів усі темні плями, на сході встали всі сплять,

Від машинки до п'яти, як пси всі хочуть нас оптявкати,

Дивись виходить що, на таборі оформляється сявка,

А з вагоном паперу то процедури висять і не сядуть,

Для мене ви всі друзі, для вас я в яблуках порося,

Спасибі батькам, що життя подарували мене не спитаючи,

Зв'язки мої голосять, соціальним 1?

лося,

Чуєш вася сядь, життя вирує пишнотою все,

Носа не вішай все зважуй,

Темп у життя і правда що скажений,

Роки пролетять вивалиш пішаки, але без поспіху живи,

Вмій бачити в поблизу, вмій передбачати дороги в бруді,

Заїжджаючи в зиму май запасну по сезону гуму,

Заліз у трясовину, не думай трястись, вилазь і хрестись,

Зуби стисні не дай погребти, ми недаремно тут виснем,

Російський текст оповідний,

Це не реп чорний де за вага заарештували всіх,

За траву і кекс присіли, життя великі каруселі,

Пристібайся, а то сел він бля,

Другий Куплет:

Я виберу бік, ти натиснеш плей і плівка розкрутитися,

Пісня знайома, але сказати назву не вийти,

Моє кіно йде без озвучки нахуй слова,

Музика крутіше, хлопців скручують,

Ми влаштували шлях, життя дало прочухана,

А ви самі спробуйте цей світ чіпати зі знаку,

Дихати на повні груди не йти на свідомість під купою тиску,

Мій час це мій злочин моєї ліні сумніву і прощення немає,

Є тільки вчинки, поки біт по вуху постукує,

Я тут десь у порту або в межах всієї неосяжної,

Мало кого хотів би обійняти і від цього неприємно,

Якщо бувало обм'як на себе злився в першу чергу,

І писав вам свої думки під біт нерозбірливим почерком,

Люблю, коли душу рве в клапті від точкових фраз,

І блиски ваших уточених очей, що дивляться на нас як у себе,

Хлопців не треба марно прозебати — це космонавти ебати!