Крутобокий курган - Корни Озёр

Под корнями клубится земля,

Льёт ручьём раскалённая кровь.

Этой ночью окутал тебя непонятный дурман.

Забывая названия рек, проклиная девицу любовь.

Ждёшь когда свой откроет секрет крутобокий курган.

Ты узнаешь стрелу степняка, что ужалит плечо на лету,

Оперением раскрасишь пол-неба, пол-неба спрячешь в карман.

Будешь ждать ты наверняка, кто ушёл от тебя в пустоту.

Спрятал друга, и спрятал врага крутобокий курган.

Холодна закалённая сталь, но кусает больнее огня.

В щели скалится мне ухмыляясь в лицо бородатый мурман.

Вот последний удар, а за тем — тишина пусть укроет меня,

И в объятья свои заключит крутобокий курган.

Пусть родные увидят леса вырастающий в небо костёр,

Со земли улетает к яроокому богу, что ликом багрян.

И не значит уже ничего, кем ты был, где бродил до сих пор,

Пепелища заменит собой крутобокий курган.

Під корінням клубиться земля,

Льє струмком розпечена кров.

Цієї ночі огорнув тебе незрозумілий дурман.

Забуваючи назви річок, проклинаючи дівчину кохання.

Чекаєш коли свій відкриє секрет крутобокий курган.

Ти пізнаєш стрілу степовика, що вжалить плече на льоту,

Оперенням розфарбуєш півнеба, півнеба сховаєш в кишеню.

Чекатимеш ти напевно, хто пішов від тебе в порожнечу.

Сховав друга, і сховав ворога крутобокий курган.

Холодна загартована сталь, алекусає болючіше вогню.

В щілини скеліться мені посміхаючись у обличчя бородатий мурман.

Ось останній удар, а за тим тиша нехай укриє мене,

І в обійми свої укласти крутобокий курган.

Нехай рідні побачать ліси багаття, що виростає в небо,

З землі відлітає до яскравого бога, що ликом багрян.

І не значить вже нічого, ким ти був, де тинявся досі,

Попелища замінить собою крутобокий курган.