Краденое солнце - Корней Чуковский

Солнце по небу гуляло

И за тучу забежало.

Глянул заинька в окно,

Стало заиньке темно.

А сороки-

Белобоки

Поскакали по полям,

Закричали журавлям:

"Горе! Горе! Крокодил

Солнце в небе проглотил!"

Наступила темнота.

Не ходи за ворота:

Кто на улицу попал -

Заблудился и пропал.

Плачет серый воробей:

"Выйди, солнышко, скорей!

Нам без солнышка обидно -

В поле зёрнышка не видно!"

Плачут зайки

На лужайке:

Сбились, бедные, с пути,

Им до дому не дойти.

Только раки пучеглазые

По земле во мраке лазают,

Да в овраге за горою

Волки бешеные воют.

Рано-рано

Два барана

Застучали в ворота:

Тра-та-та и тра-та-та!

"Эй вы, звери, выходите,

Крокодила победите,

Чтобы жадный Крокодил

Солнце в небо воротил!"

Но мохнатые боятся:

"Где нам с этаким сражаться!

Он и грозен и зубаст,

Он нам солнца не отдаст!"

И бегут они к Медведю в берлогу:

"Выходи-ка ты, Медведь, на подмогу.

Полно лапу тебе, лодырю, сосать.

Надо солнышко идти выручать!"

Но Медведю воевать неохота:

Ходит-ходит он, Медведь, круг болота,

Он и плачет, Медведь, и ревёт,

Медвежат он из болота зовёт:

"Ой, куда вы, толстопятые, сгинули?

На кого вы меня, старого, кинули?"

А в болоте Медведица рыщет,

Медвежат под корягами ищет:

"Куда вы, куда вы пропали?

Или в канаву упали?

Или шальные собаки

Вас разорвали во мраке?"

И весь день она по лесу бродит,

Но нигде медвежат не находит.

Только чёрные совы из чащи

На неё свои очи таращат.

Тут зайчиха выходила

И Медведю говорила:

"Стыдно старому реветь -

Ты не заяц, а Медведь.

Ты поди-ка, косолапый,

Крокодила исцарапай,

Разорви его на части,

Вырви солнышко из пасти.

И когда оно опять

Будет на небе сиять,

Малыши твои мохнатые,

Медвежата толстопятые,

Сами к дому прибегут:

"Здравствуй, дедушка, мы тут!"

И встал

Медведь,

Зарычал

Медведь,

И к Большой Реке

Побежал

Медведь.

А в Большой Реке

Крокодил

Лежит,

И в зубах его

Не огонь горит,-

Солнце красное,

Солнце краденое.

Подошёл Медведь тихонько,

Толканул его легонько:

"Говорю тебе, злодей,

Выплюнь солнышко скорей!

А не то, гляди, поймаю,

Пополам переломаю,-

Будешь ты, невежа, знать

Наше солнце воровать!

Ишь разбойничья порода:

Цапнул солнце с небосвода

И с набитым животом

Завалился под кустом

Да и хрюкает спросонья,

Словно сытая хавронья.

Пропадает целый свет,

А ему и горя нет!"

Но бессовестный смеётся

Так, что дерево трясётся:

"Если только захочу,

И луну я проглочу!"

Не стерпел

Медведь,

Заревел

Медведь,

И на злого врага

Налетел

Медведь.

Уж он мял его

И ломал его:

"Подавай сюда

Наше солнышко!"

Испугался Крокодил,

Завопил, заголосил,

А из пасти

Из зубастой

Солнце вывалилось,

В небо выкатилось!

Побежало по кустам,

По берёзовым листам.

Здравствуй, солнце золотое!

Здравствуй, небо голубое!

Стали пташки щебетать,

За букашками летать.

Стали зайки

На лужайке

Кувыркаться и скакать.

И глядите: медвежата,

Как весёлые котята,

Прямо к дедушке мохнатому,

Толстопятые, бегут:

"Здравствуй, дедушка, мы тут!"

Рады зайчики и белочки,

Рады мальчики и девочки,

Обнимают и целуют косолапого:

"Ну, спасибо тебе, дедушка, за солнышко!"

Сонце по небу гуляло

І за хмару забігло.

Глянув заінь у вікно,

Стало зайчиком темно.

А сороки-

Білобоки

Поскакали полями,

Закричали журавлям:

"Горе! Горе! Крокодил

Сонце в небі проковтнув!

Настала темрява.

Не ходи за ворота:

Хто на вулицю влучив -

Заблукав і зник.

Плаче сірий горобець:

"Вийди, сонечко, швидше!

Нам без сонечка прикро -

У полі зернятка не видно!

Плачуть зайчики

На галявині:

Збилися, бідні, з дороги,

Їм додому не дійти.

Тільки раки витрішкуваті

По землі в темряві лазять,

Та в яру за горою

Вовки шалені виють.

Рано-рано

Два барани

Застукали у ворота:

Тра-та-та та тра-та-та!

"Гей ви, звірі, виходьте,

Крокодила переможіть,

Щоб жадібний Крокодил

Сонце в небо вернув!

Але волохати бояться:

"Де нам з таким собі боротися!

Він і грізний і зубастий,

Він нам сонця не віддасть!

І біжать вони до Ведмедя в барліг:

"Виходь-но ти, Ведмідь, на допомогу.

Повно лапу тобі, ледарю, смоктати.

Треба сонечко йти рятувати!"

Але Ведмедеві воювати не хочеться:

Ходить-ходить він, Ведмідь, коло болота,

Він і плаче, Ведмідь, і реве,

Ведмежат він із болота кличе:

"Ой, куди ви, товстоп'яті, зникли?"

На кого ви мене, старого, кинули?

А в болоті Ведмедиця нишпорить,

Ведмежат під корчами шукає:

"Куди ви, куди ви зникли?"

Чи в канаву впали?

Або шалені собаки

Вас розірвали у темряві?"

І весь день вона лісом бродить,

Але ніде ведмежат не знаходить.

Тільки чорні сови з хащі

На неї свої очі витріщають.

Тут зайчиха виходила

І ведмедеві говорила:

"Соромно старому ревти -

Ти не заєць, а Ведмідь.

Ти йди, клишоногий,

Крокодила подряпай,

Розірви його на частини,

Вирви сонечко з пащі.

І коли воно знову

Буде на небі сяяти,

Малюки твої волохати,

Ведмежата товстоп'яті,

Самі до будинку вдадуться:

"Привіт, дідусю, ми тут!"

І встав

Ведмідь,

Загарчав

Ведмідь,

І до Великої Річки

Побіг

Ведмідь.

А у Великій Річці

Крокодил

Лежить,

І в зубах його

Не вогонь горить,

Сонце червоне,

Сонце крадене.

Підійшов Ведмідь тихенько,

Пхнув його легенько:

"Говорю тобі, злодій,

Виплюнь сонечко швидше!

А не те, дивись, зловлю,

Навпіл переламаю,-

Будеш ти, невежа, знати

Наше сонце красти!

Бач розбійницька порода:

Цапнув сонце з небосхилу

І з набитим животом

Завалився під кущем

Та й хрюкає спросоння,

Немов ситий хаврон.

Пропадає ціле світло,

А йому й горя немає!

Але безсовісний сміється

Так, що дерево трясеться:

"Якщо тільки захочу,

І місяць я проковтну!"

Не стерпів

Ведмідь,

Заревів

Ведмідь,

І на злого ворога

Налетів

Ведмідь.

Він уже м'яв його

І ламав його:

"Подавай сюди

Наше сонечко!

Злякався Крокодил,

Заволав, заголосив,

А з пащі

Із зубастий

Сонце вивалилося,

У небо викотилося!

Побігло по кущах,

По березових листах.

Доброго дня, сонце золоте!

Привіт, небо блакитне!

Стали пташки щебетати,

За кошенями літати.

Стали зайчики

На галявині

Перекидатися і скакати.

І дивіться: ведмежата,

Як веселі кошенята,

Прямо до дідуся волохатого,

Товстоп'яті, біжать:

"Привіт, дідусю, ми тут!"

Раді зайчики та білочки,

Раді хлопчики та дівчатка,

Обіймають і цілують клишоногого:

"Ну, дякую тобі, дідусю, за сонечко!"