Кай - КОПЕНGАGЕН

Эта небрежная поэма

Сложена в конверт —

Ты прочитай, пришли ответ...

В чертогах Снежной королевы

Долгих двадцать лет

Царит Январь, и в белый плен

Закована шестая суша;

Равнодушие

Среди живущих здесь людей.

Законы нагнетают стужу,

И каждый день

Я собираю слово «вечность»

Из кусочков льда!

Полярная ночь и снегопад...

Здесь запираются на ключ

Трущобы города,

Все наши чувства как вода,

И замерзая, превращаются

В кусочки льда...

Нам говорят, что потеплеет

В ледяной стране —

Все ждали март, но упала ртуть.

Монументальна цитадель,

Узоры на стекле

Скрывают мрак и пустоту...

Нас охраняют стаи туч —

Границы на замке,

Свирепый «Град» найдёт мишень,

Плевать, внутри или снаружи...

Ведь каждый день

Я собираю слово «вечность»

Из кусочков льда!

Полярная ночь и снегопад...

Здесь запираются на ключ

Трущобы города,

Все наши чувства как вода,

И замерзая, превращаются

В кусочки льда...

Разбито дьявольское зеркало,

И мелкие осколки лжи

Несёт метель,

Пронзая нам глаза и сердце

Каждый день...

Я собираю слово «вечность»

Из кусочков льда!

Мы собираем слово «вечность»

Из кусочков льда!

Полярная ночь и снегопад...

Здесь запираются на ключ

Трущобы города,

Все наши чувства как вода!

Разбито дьявольское зеркало,

И мелкие осколки лжи

Несут ветра,

Пронзая сердце, превращают нас

В кусочки льда...

Ця недбала поема

Складено в конверт

Ти прочитай, прийшли відповідь...

У чертогах Снігової королеви

Довгих двадцять років

Царить Січень, і в білий полон

Закута шоста суша;

Байдужість

Серед людей, що тут живуть.

Закони нагнітають холоднечу,

І щодня

Я збираю слово "вічність"

З шматочків льоду!

Полярна ніч та снігопад.

Тут замикаються на ключ

Нерухи міста,

Всі наші почуття як вода,

І замерзаючи, перетворюються

У шматочки льоду...

Нам кажуть, що потеплішає

У крижаній країні

Всі чекали на березень, але впала ртуть.

Монументальна цитадель,

Візерунки на склі

Приховують морок і порожнечу.

Нас охороняють зграї хмар.

Кордони на замку,

Лютий «Град» знайде мету,

Плювати, всередині або зовні.

Адже щодня

Я збираю слово "вічність"

З шматочків льоду!

Полярна ніч та снігопад.

Тут замикаються на ключ

Нерухи міста,

Всі наші почуття як вода,

І замерзаючи, перетворюються

У шматочки льоду...

Розбите диявольське дзеркало,

І дрібні уламки брехні

Несе завірюху,

Пронизуючи нам очі та серце

Кожен день...

Я збираю слово "вічність"

З шматочків льоду!

Ми збираємо слово «вічність»

З шматочків льоду!

Полярна ніч та снігопад.

Тут замикаються на ключ

Нерухи міста,

Усі наші почуття як вода!

Розбите диявольське дзеркало,

І дрібні уламки брехні

Несуть вітру,

Пронизуючи серце, перетворюють нас

У шматочки льоду...