Au pied de mon âme - Kool Shen

Je me suis assis au pied de mon âme

Pour faire le bilan, les traitres y ont tenté de scier mon arbre

Je ne sais pas si j’ai eu vraiment le choix des armes

Mais j’laisse le silence, te répondre

Le poids des larmes t'étouffer

La vérité c’est que j’ai grandi avec mes passions

Que j’ai donc pas vu le temps passer

Que mes souvenirs se sont entassés

J’ai plus d’mille ans, j’ai eu dix vies

Quand j’fais le bilan de la naissance de mon fils

Au décès de Lady V

Tout ne fut pas tout noir, tout blanc

Mais plutôt entre flingue et rose

J’ai foiré tant de choses ouais

Réussis tant de fois

La peur de l'échec, de me décevoir comme plus grande névrose

J’ai fait de la merde mais j’ose te dire: «Plus jamais sans toi»

À l’aube du demi-siècle, j’cours plus les victoires non

J’sais qu’elles m’ont trop coûté, gagner à m’en dégouter

J’ai dû louper vos regards, trop de fois je m’en excuse

Aujourd’hui, j’les veux tous en exclu

Je me suis assis au pied de mon âme

Pour faire le bilan, les traitres y ont tenté de scier mon arbre

Je ne sais pas si j’ai eu vraiment le choix des armes

J’te laisse en cadeau mon silence

Et le poids des larmes

Je suis assis au pied de mon âme

Pour faire le bilan, les traitres y ont tenté de scier mon arbre

Je ne sais pas si j’ai eu vraiment le choix des armes

Mais j’laisse le silence, te répondre

Le poids des larmes t'étouffer

Jamais baisser les bras devant l’adversité

La tête haute j’ai encaissé les drames

Ouais cent fois ressuscité

Bien loin du game et des clashs fils

J’reste inclassable, pas d’punchlines, que des textes

J’ai pas le temps de me rouler dans le bac à sable

Fais peur aux p’tits, illusion d’optique

T’envois l’avion dans les tours, t’es pas dans le cockpit

Si j’prends la plume aujourd’hui, c’est pour que mes erreurs soient posés sur

papier

J’ai tenté trop de fois de nager où j’avais pas pied

Pas toi?

Moi si.

Y aura pas de déni cette fois-ci

Pas d'échappatoire facile, j’reste assis

J’suis serein, peut-être pas assez

Mais bon tu sais on parle pas de son passé, on s’en sert

J’ai su rester sincère, s’agit pas de doubler Voici

Mon père nous a quitté.

Famille décapitée

J’viens pas pleurer

Mais j’suis conscient que le brassard du capitaine

Il faudra bien l’assumer, pas faire de faute assurée

Rester focus pour ma mère à l’heure de la cinquantaine

Je suis assis au pied de mon âme

Pour faire le bilan, les traitres y ont tenté de scier mon arbre

Je ne sais pas si j’ai eu vraiment le choix des armes

J’te laisse en cadeau mon silence

Et le poids des larmes

Je suis assis au pied de mon âme

Pour faire le bilan, les traitres y ont tenté de scier mon arbre

Je ne sais pas si j’ai eu vraiment le choix des armes

Mais j’laisse le silence, te répondre

Le poids des larmes t'étouffer

J’ai fini de faire mon Mea Culpa.

Les miens savent

C’est bien mieux que de plaider non-coupable avec les mains sales

Je suis en paix avec ma conscience.

En pleine confiance

C’est le privilège de l'âge, j’suis pas dans le game je me fous de ce qu’on

pense

Demain c’est tout droit.

C’est loin mais c’est tout droit

Ça va être long?

Ben c’est tant mieux, moi si j’mens, qu’on me foudroie

Demain, ça sera juste toi et moi jusqu’au bout

Rempli de joie, de tes larmes

Mon amour vient t’assoir au calme

Au pied de mon âme

Je suis assis au pied de mon âme

Pour faire le bilan, les traitres y ont tenté de scier mon arbre

Je ne sais pas si j’ai eu vraiment le choix des armes

J’te laisse en cadeau mon silence

Et le poids des larmes

Je suis assis au pied de mon âme

Pour faire le bilan, les traitres y ont tenté de scier mon arbre

Je ne sais pas si j’ai eu vraiment le choix des armes

Mais j’laisse le silence, te répondre

Le poids des larmes t'étouffer

Я сидів біля підніжжя своєї душі

Щоб підвести підсумки, зрадники там намагалися відпиляти моє дерево

Я не знаю, чи був у мене вибір зброї

Але я залишаю тишу, відповідаю тобі

Вага сліз душить тебе

Правда в тому, що я виріс зі своїми пристрастями

Тому я не бачив, як минув час

Що мої спогади нагромадилися

Мені більше тисячі років, я прожив десять життів

Коли я підводжу підсумки народження мого сина

Після смерті леді В

Це було не все чорне, все біле

А скоріше між зброєю та трояндою

Я так багато переплутала

Домагатися успіху стільки разів

Страх невдачі, розчарування в собі як найбільший невроз

Я зробив лайно, але наважуся сказати тобі: "Ніколи без тебе знову"

На зорі півстоліття я вже не біжу за перемогами, ні

Я знаю, що вони коштують мені занадто дорого, щоб виграти, викликавши огиду до них

Я, мабуть, забагато разів пропустив ваш погляд, прошу вибачення

Сьогодні я хочу виключити їх усіх

Я сидів біля підніжжя своєї душі

Щоб підвести підсумки, зрадники там намагалися відпиляти моє дерево

Я не знаю, чи був у мене вибір зброї

Я залишаю тобі своє мовчання в подарунок

І вага сліз

Сиджу біля підніжжя своєї душі

Щоб підвести підсумки, зрадники там намагалися відпиляти моє дерево

Я не знаю, чи був у мене вибір зброї

Але я залишаю тишу, відповідаю тобі

Вага сліз душить тебе

Ніколи не здавайся перед обличчям біди

З високо піднятою головою я сприймав драми

Так, сто разів воскресав

Далеко від гри і сутички сина

Я залишуся некласифікованим, жодних пунктів, лише тексти

Я не маю часу валятися в пісочниці

Налякайте маленьких, оптична ілюзія

Ви відправляєте літак у вежі, вас немає в кабіні

Якщо я сьогодні візьмуся за ручку, то для того, щоб на моїх помилках надягали

папір

Занадто багато разів намагався плавати там, де не міг ходити

Не ти?

я так.

Цього разу заперечень не буде

Не легко втекти, я сиджу

Я спокійний, можливо, замало

Але, ви знаєте, ми не говоримо про його минуле, ми використовуємо його

Я вмів залишатися щирим, тут не йдеться про подвоєння

Батько покинув нас.

Сім'я обезголовлена

Я не прийду плакати

Але я знаю, що капітанська пов'язка

Треба буде це припустити, а не робити впевненої провини

Залишаючись зосередженим на своїй мамі, якій 50 років

Сиджу біля підніжжя своєї душі

Щоб підвести підсумки, зрадники там намагалися відпиляти моє дерево

Я не знаю, чи був у мене вибір зброї

Я залишаю тобі своє мовчання в подарунок

І вага сліз

Сиджу біля підніжжя своєї душі

Щоб підвести підсумки, зрадники там намагалися відпиляти моє дерево

Я не знаю, чи був у мене вибір зброї

Але я залишаю тишу, відповідаю тобі

Вага сліз душить тебе

Я закінчив робити свою Mea Culpa.

мій знаю

Це набагато краще, ніж не визнати себе винним з брудними руками

Я в мирі зі своєю совістю.

У повній довірі

Це привілей віку, я не в грі, мені все одно, що ми

думати

Завтра все гаразд.

Це далеко, але прямо

Це буде довго?

Ну, це набагато краще, якщо я брешу, що мене вдарять

Завтра будемо тільки ти і я до кінця

Наповнений радістю, твоїми сльозами

Моя любов, сядь ти тихенько

Біля підніжжя моєї душі

Сиджу біля підніжжя своєї душі

Щоб підвести підсумки, зрадники там намагалися відпиляти моє дерево

Я не знаю, чи був у мене вибір зброї

Я залишаю тобі своє мовчання в подарунок

І вага сліз

Сиджу біля підніжжя своєї душі

Щоб підвести підсумки, зрадники там намагалися відпиляти моє дерево

Я не знаю, чи був у мене вибір зброї

Але я залишаю тишу, відповідаю тобі

Вага сліз душить тебе