Опять тревога - Контингент

Опять тревога опять мы ночью вступаем в бой

Когда же дембель я мать увижу и дом родной

Когда забуду как полыхают в огне дома

Здесь в нас стреляют здесь как и прежде идет война

За перевалом в глухом ущелье опять стрельба

Осталось трое лежать за камнем ведь смерть глупа,

А может завтра меня такая-же ждет судьба

Здесь в нас стреляют здесь как и прежде идет война,

А утром рано найдут три трупа среди камней

И смолкнут люди считая гибель бедой своей

И все узнают что этой ночью пришла беда

Здесь все стреляют здесь как и прежде идет война

Песок раскАлен палящим солнцем за шестьдесят

И струйки пота выжигают глаза ребят

И хоть во фляжках воды осталось на полглотка

Здесь в нас стреляют здесь как и прежде идет война

В людей стреляет как по мишеням моя рука

Забыли-б люди в сердцах все войны на все века

И вот мы ночью тропой пустынной идем в горах

И мы вернемся, но всеж кого-то оставив там

Уж больше года в Афганистане и вот весной

Пришел мой дембель и я вернулся к себе домой

Своей девчонке от счастья пьяной гляжу в глаза

Весь мир стреляет, а там как прежде идет война

Ну что ребята нальем бокалы за тех парней

Кто отдал жизни свои за счастье других людей _

Кто не увидит родных до гроба родную мать 2

За тех ребята кому досталось в земле лежать _/ раза

Знову тривога знову ми вночі вступаємо в бій

Коли ж дембель я мати побачу і будинок рідний

Коли забуду як палахкотять у вогні вдома

Тут у нас стріляють тут як і раніше йде війна

За перевалом у глухій ущелині знову стрілянина

Залишилося троє лежати за каменем смерть дурна,

А може завтра на мене така ж чекає доля

Тут у нас стріляють тут як і раніше йде війна,

А вранці рано знайдуть три трупи серед каміння

І¦ змовкнуть люди вважаючи загибель бідою своєю

І всі дізнаються, що цієї ночі прийшла біда

Тут усі стріляють тут як і перш іде війна

Пісок розпечений палючим сонцем за шістдесят

І струмки поту випалюють очі хлопців

І хоч у фляжках води залишилося на півглотка

Тут у нас стріляють тут як і раніше йде війна

У людей стріляє як по мішенях моя рука

Забули б люди в серцях всі війни на всі століття

І ось ми вночі стежкою пустельною йдемо в горах

І ми повернемося, але всеж когось залишивши там

Вже більше року в Афганістані і ось навесні

Прийшов мій дембель і повернувся до себе додому

Своїй дівчинці від щастя п'яний дивлюся в очі

Весь світ стріляє, а там як раніше йде війна

Ну що хлопці наллємо келихи за тих хлопців

Хто віддав життя свої за щастя інших людей _

Хто не побачить рідних до труни рідну матір 2

За тих хлопці кому дісталося в землі лежати _/ рази