Бабье лето - Константин Беляев

1. Отшумело, отзвенело бабье лето,

Паутинкой перепутал листья ветер.

Отчего же журавли собрались в стаи

И прощаются, над нами пролетая?

2. Над землёю опустился вечер тихий,

Сколько раз себя ругал я без причины.

Убегал к другой девчонке то и дело,

И в глазах своих слезинки ты терпела.

3. А сегодня ветер гонит злые тучи,

Ты ушла к другому — он, наверно, лучше.

Отчего ж, его лаская у рябины,

Ты грустишь при виде стаи журавлиной?

4. (+1) Знаю я, что ты меня всё так же любишь,

Знаю я, что ты меня не позабудешь.

Оттого, его лаская у рябины,

Ты грустишь при виде стаи журавлиной?

5. (+1) Отшумело, отзвенело бабье лето,

Паутинкой перепутал листья ветер.

Ты придёшь — и мы, как прежде, до рассвета

Провожать с тобою будем бабье лето.

Две последние строки каждого куплета повторяются

1. Відшуміло, отзвенело бабине літо,

Павутинкою переплутав листя вітер.

Чому ж журавлі зібралися в зграї

І прощаються, над нами пролітаючи?

2. Над землею опустився тихий вечір,

Скільки разів себе лаяв я без причини.

Втікав до іншої дівчинки те і справа,

І в очах своїх сльозинки ти терпіла.

3. А сьогодні вітер жене злі хмари,

Ти пішла до іншого — він, мабуть, краще.

Чому ж, його пестячи біля горобини,

Ти сумуєш побачивши зграї журавлиною?

4. (+1) Знаю я, що ти мене так само любиш,

Знаю я, що ти мене не забудеш.

Тому його пестять біля горобини,

Ти сумуєш побачивши зграї журавлиною?

5. (+1) Відшуміло, віддзвонило бабине літо,

Павутинкою переплутав листя вітер.

Ти прийдеш і ми, як раніше, до світанку

Проводити з тобою будемо бабине літо.

Два останні рядки кожного куплету повторюються