Иванова - Комсомольск

В прозрачных лужах свет бликует

Прогноз погоды снова обманул

Иванова идёт, и такси ползут

По вздутым венам покрасневших проспектов

Шумит в ушах группа Комсомольск

Две девочки визжат, как две вилки

С торжеством ребячьим бьются капли о стекло

Иванова, ты опять, опять без зонта

Иванова от дождя в ладонях вечер прячет

Согревает город свет её волос

Её глаза горят и блеск её лодыжек голых

Ярче самых близких звёзд

Стекают акварелью по гусиной коже

Огней московских грязные ручьи

Иванова смеётся, ей не страшен дождь

Пусть боится дождь сам её теперь

И прохожий каждый под зонтом

Своё брюхо трусливо и робко прячет

В след ей шепчет грустно и мечтает снова:

«Вот бы мне стать похожим на Иванову»

Иванова от дождя в ладонях вечер прячет

Согревает город свет её волос

Её глаза горят и блеск её лодыжек голых

Ярче самых близких звёзд

Высыхают капли на её щеках

Впереди закат и видно звёзды снова

Если присмотреться, то немного все мы

Ивановы, Иванова каждая из нас

У прозорих калюжах світло бликує

Прогноз погоди знову обдурив

Іванова йде, і таксі повзуть

По здутим венам почервонілих проспектів

Шумить у вухах група Комсомольськ

Дві дівчинки верещать, як дві вилки

З торжеством дитячим б'ються краплі про скло

Іванова, ти знову, знову без парасольки

Іванова від дощу в долонях вечір ховає

Зігріває місто світло її волосся

Її очі горять і блиск її лодижок голих

Яскравіше найближчих зірок

Стікають аквареллю по гусячій шкірі

Вогнів московських брудні струмки

Іванова сміється, їй не страшний дощ

Нехай боїться дощ сам її тепер

І перехожий кожен під парасолькою

Своє черево боягузливо і несміливо ховає

Услід їй шепоче сумно і мріє знову:

«От би мені стати схожим на Іванову»

Іванова від дощу в долонях вечір ховає

Зігріває місто світло її волосся

Її очі горять і блиск її лодижок голих

Яскравіше найближчих зірок

Висихають краплі на її щеках

Попереду захід сонця і видно зірки знову

Якщо придивитись, то трохи всі ми

Іванови, Іванова кожна з нас