Ed - King Missile

Ed was at the end of his rope, an expression he detested

«There is no rope», he would scream at the laughing walls

There is only the end, no hope, no rope

Ending is better than mending

Doors of perception, windows of opportunity

These are illusions like the killing floor

Ed spoke in a squeaky whiny voice

With perhaps a slight tinge of glee

But this was only because he couldn’t be bothered

To try to develop a manner of speaking

That truly reflected his mood

This is a vaccum, there is no air in this room

Despair is no fun anymore

Nihilism knocked three times on the ceiling

But the rosy fingers of dawn always inserted themselves

In the nose of unfulfilled promises

Angels sang, «Heysanna, Hosanna»

Paralyzed prima-donnas danced in the streets all day

But when the darkness came, everybody went home

I was ready, everyone else was asleep

And while it might have been a relief to see

That I was right all along

Here I am still, alone and trapped

Awaiting the endless end

And I can turn it all around

And laugh at it and laugh at myself

I can laugh louder than the walls, the halls, the waterfalls

Louder than Charles De Gaul or Fulton Mall

But I don’t know what I’m laughing at

I don’t know just what I think is so goddamn funny

I don’t know why I don’t just shut up

And give up and lay down and die

«What do I have to complain about anyway?»

Ed asked his Picasso, «I'm a millionaire»

This wasn’t actually true

Ed’s Picasso was an obvious forgery

His three Rothkos had just been singled out

In an article in 'Art forum' entitled

'The Three Most Insignificant Paintings of Mark Rothko'

And his Barbara Krugers had been irreparably damaged

By Rein Sanction and a few other bands from Gainesville

That refused to acknowledge the value of art

«Come to think of it», Ed mused

To the laminated roadkill coffee table that he had purchased

When times had seemed slightly less bleak

«Come to think of it, not only does art have no intrinsic value

But my collection has no extrinsic value either»

«I know I’m not a millionaire

But that’s no reason to complain

There is no reason to complain

There is no reason to do anything»

«I don’t believe in reason, objective reality or collective farming

I don’t believe in public speaking

Which is another reason why I’m here alone

I don’t believe in life or death

I would kill myself but I don’t believe in suicide»

Ed put on a red shirt and took a quick walk around the block

While whistling softly to himself

He reentered his apartment screaming

«There is no life on this planet»

«Jehovah One replaced all life with machinery five centuries ago

The so-called Industrial Revolution

Was just another hoax and we all fell for it

'Cause we were all programmed to, even I fell for it

I believe in the steam engine

Even though I don’t believe in anything»

Logical inconsistency is the Mr. Bubble I bathe in

Each and every evening, except for yesterday evening

When I roller bladed over to the Masonic Temple

To play pinochle with Pope John Paul the First

I really had no choice in the matter"

Ed certainly could go on and on

And he did, and he would and he will

Until you or I or somebody does something about it

Senator Sterno of Louisiana

Announced over closed circuit television

And as long as he continues to pontificate pointlessly

I will do nothing

Ed walked away from the program feeling fortified and stapled

His brain was buzzing, the way it always did just after 'Jeopardy'

He loaded up the micro bus with atlases and poseidons

And headed for Pope County

«I've had it», he sang, «I've had it with puns, alliteration

Russian literature, Italian neorealism

Meaningless cross references and laundry lists of nonsense

I shall drive without a license, without clothing, without direction»

«And if I make it to Arkansas, fine

And if I’m running late, if I’m running a numbers game

It doesn’t matter, I shall keep on running»

«Yes, this is the answer, this is the ending, I shall keep on running

Because a body in motion tends to stay emotional

And it’s better to feel, pain is better than emptiness

Emptiness is better than nothing, and nothing is better than this»

Ед був на кінець своєї мотузки, вираз, який він ненавидів

«Немає мотузки», — кричав він на стіни, що сміються

Є лише кінець, немає надії, немає мотузки

Закінчення краще, ніж виправлення

Двері сприйняття, вікна можливостей

Це ілюзії, як підлогу вбивства

Ед говорив скрипучим голосом

Можливо, з легким відтінком веселості

Але це було лише тому, що його не можна було турбувати

Щоб спробувати виробити манеру говорити

Це справді відображало його настрій

Це вакуум, у цій кімнаті не повітря

Відчай – це більше не весело

Нігілізм тричі постукав у стелю

Але рожеві пальці світанку завжди вставлялися самі

У носі невиконаних обіцянок

Ангели співали «Гейсанна, осанна»

Паралізовані примадонни танцювали на вулицях цілий день

Але коли настала темрява, всі розійшлися додому

Я був готовий, усі інші спали

І хоча це було побачити полегшення

Що я весь час був правий

Ось я досі самотній і в пастці

В очікуванні нескінченного кінця

І я можу все перевернути

І сміятися з цього і сміятися з самого себе

Я можу сміятися голосніше, ніж стіни, зали, водоспади

Голосніше, ніж Charles De Gaul або Fulton Mall

Але я не знаю, з чого я сміюся

Я не знаю, що я вважаю таким до біса смішним

Я не знаю, чому я просто не мовчу

І здайся і лягти й померти

«На що я взагалі маю скаржитися?»

Ед запитав свого Пікассо: «Я мільйонер»

Це насправді не було правдою

Пікассо Еда був очевидною підробкою

Його трьох Ротко було щойно виділено

У статті на "Мистецькому форумі" під заголовком

«Три найнезначніші картини Марка Ротко»

А його Барбара Крюгерс була непоправно пошкоджена

Від Rein Sanction та кілька інших гуртів із Гейнсвілла

Це відмовилося визнати цінність мистецтва

«Подумай про це», — замислився Ед

До ламінованого журнального столика, який він купив

Коли часи здавалися трохи менш похмурими

«Подумайте про це, адже мистецтво не лише не має внутрішньої цінності

Але моя колекція також не має зовнішньої цінності»

«Я знаю, що я не мільйонер

Але це не привід скаржитися

Немає причин скаржитися

Немає причин що робити»

«Я не вірю ні в розум, ні в об’єктивну реальність, ні в колгосп

Я не вірю в публічні виступи

Це ще одна причина, чому я тут один

Я не вірю ні в життя, ні в смерть

Я б убив себе, але я не вірю в самогубство»

Ед одягнув червону сорочку і швидко пройшовся кварталом

Тихо посвистуючи собі

Він знову увійшов у свою квартиру з криком

«На цій планеті немає життя»

«П’ять століть тому Єгова Один замінив усе життя технікою

Так звана промислова революція

Це була чергова містифікація, і ми всі на неї потрапили

Тому що ми всі були запрограмовані, навіть я впав на це

Я вірю у парову машину

Хоча я ні в що не вірю»

Логічна непослідовність — це містер Пузир, у якому я купаюся

Кожного вечора, крім вчорашнього вечора

Коли я катався на роликах до масонського храму

Грати в пінокль із Папою Іваном Павлом Першим

У мене дійсно не було вибору в цьому питанні"

Ед, безперечно, міг би продовжувати й продовжувати

І він робив, і він хотів, і він буде

Поки ви або я або хтось не зробить щось із цим

Сенатор Стерно від Луїзіани

Оголошено по закритому телебаченню

І доти, поки він продовжує безглуздо понтифікувати

Я нічого не робитиму

Ед вийшов із програми, почуваючись підкріпленим і скріпленим

Його мозок дзижчив, як завжди після "Jeopardy"

Він навантажив мікроавтобус атласами та посейдонами

І попрямував до округу Поуп

«У мене це було, — співав він, — у мене було це з каламбурами, алітерацією

Російська література, італійський неореалізм

Безглузді перехресні посилання та безглузді списки дурниці

Я буду їздити без посвідчення, без одягу, без вказівки»

«І якщо я доберусь до Арканзасу, добре

І якщо я спізнюся, якщо я запускаю гру чисел

Це не має значення, я продовжу бігати»

«Так, це відповідь, це кінець, я буду продовжувати бігати

Тому що тіло в русі має тенденцію залишатися емоційним

І краще відчути, біль краще, ніж порожнеча

Порожнеча краще, ніж нічого, і немає кращого за це»