At Dave's - King Missile

There were other ways of knowing:

he stepped into a yellow morning which seemed to him to be,

well, not gray but kind of a grayish maroon.

He couldn’t figure out why;

he hadn’t eaten mushrooms in at least a week.

He stumble-crawled towards Dave’s Luncheonette, climbed into a booth.

He insisted on looking at the menu for six minutes and thirty seven seconds

every day

even though he always ordered bacon and eggs, toast and coffee.

This morning, he also ordered water, but he didn’t drink any of it.

It was Thursday, April 20, 1967. He was waiting for something to happen.

As he was eating, some of the water evaporated,

some people were born, some were married, a star imploded, a friends of his was

throwing up, two others were having sex.

As he finished his last forkful of eggs, a fly sitting directly opposite from

him, died.

He left Dave’s, headed north.

Nothing much happened the rest of the day.

Had he known it was Hitler’s birthday, he would not have celebrated.

Існували й інші способи знати:

він зайшов у жовтий ранок, який, як йому здавалося, настав,

ну, не сірий, а якийсь сірувато-бордовий.

Він не міг зрозуміти, чому;

він не їв грибів принаймні тиждень.

Він, спотикаючись, підповз до Dave’s Luncheonette, заліз у кабінку.

Він наполягав на розгляді меню протягом шести хвилин і тридцяти семи секунд

кожен день

хоча він завжди замовляв бекон і яйця, тости та каву.

Сьогодні вранці він також замовив воду, але не пив її.

Був четвер, 20 квітня 1967 року. Він чекав, що щось трапиться.

Коли він їв, частина води випарувалася,

хтось народився, хтось одружився, зірка спалахнула, його друзі були

підриваючи, двоє інших займалися сексом.

Коли він допив останню виделку яєць, муха сиділа прямо навпроти

його, помер.

Він покинув Дейва й попрямував на північ.

За решту дня нічого особливого не сталося.

Якби він знав, що це день народження Гітлера, він би не святкував.