Скрипка - Километры Неба

В сети останется на долго рубашка в клеточку,

Она популярна, но теперь не зовут,

Испытать ощущений что так хотела девочка.

Где он интерес к этому миру,

Инстаграмма винтажные фильтры не радуют.

Музыка больше не звуки и цвета — больше не радуга.

На форумах самоубийц никто не пишет,

Их нету дома.

Что скажет мама такое услышав,

Почему не кто-то другой.

Что будет в записке — не льются слезы,

Глотаешь таблетки, в надежде что кто-то придет.

Хватит этих слез, удаляйся со страниц.

Тебя они запомнят, как парящих с окон птиц…

Хватит этих слез, удаляйся со страниц.

Звезды тоже гаснут в океане самоубийств.

Препаратами, дисками ватными.

Все я истратила небо на карте.

И точка отчета, лунатик я вроде бы,

Сбавь обороты, прощай мой мир, сломленый.

03 набираю абонент недоступен,

Жди, только жди ведь скоро отпустит.

Лети да лети и лето вокруг меня.

Ноябрь очнись, адекватные люди мы.

Ну хватит, зачем?

выходи из меня вся дурь!

Так много вещей растопчу и свободной буду.

Много речей в голове вытекает ртуть.

Из вен сто ключей отворяют дверь одну.

Голова кружись как на балу.

Твоя рука — моя любимая скрипка, я уже иду.

Кошмарам не проникнуть в волшебство,

Наших одеял, потому что у тебя есть я.

Я ей выписал рецепт, красивее перламутра глаз,

Что-бы таблетки выпадали с вен.

Ты легка, как водородный шар,

Но на кровати чьё-то тело — обернись!

Ты лишь душа.

Вернутся шансов нет.

Прости.

Ты лишь душа.

И нам потушат свет.

Интим.

Для смерти.

Ты можешь кричать, но не проснутся телу,

Ты можешь бежать, но прикоснулась к небу,

Ты знаешь стала кем-ты.

Гори.

У мережі залишиться на довгу сорочка в клітинку,

Вона популярна, але тепер не називають,

Відчути, що так хотіла дівчинка.

Де він цікавість до цього світу,

Інстаграма вінтажні фільтри не радують.

Музика більше не звуки і кольору — більше не райдуга.

На форумах самогубців ніхто не пише,

Їх немає вдома.

Що скаже мама таке почувши,

Чому не хтось інший.

Що буде в записці — не ллються сльози,

Ковтаєш пігулки, в сподіванні що хтось прийде.

Досить цих сліз, віддаляйся зі сторінок.

Тебе вони запам'ятають, як ширяють з вікон птахів…

Досить цих сліз, віддаляйся зі сторінок.

Зірки теж гаснуть в океані самогубств.

Препаратами, ватними дисками.

Все я витратила небо на карті.

І точка звіту, лунатик я начебто би,

Зменш обороти, прощай мій світ, зламаний.

03 набираю абонент недоступний,

Чекай, тільки жди скоро відпустить.

Лети та лети і літо навколо мене.

Листопад прокинься, адекватні люди ми.

Ну, вистачить, навіщо?

виходь із мене весь дур!

Так багато речей розтопчу і вільною буду.

Багато промов у голові витікає ртуть.

Зівен сто ключів відчиняють двері одну.

Голова крутись як на балу.

Твоя рука — моя улюблена скрипка, я вже йду.

Жахам не проникнути в чари,

Наших ковдр, бо в тебе є я.

Я їй виписав рецепт, красивіший за перламутр очей,

Щоб таблетки випадали з вен.

Ти легка, як воднева куля,

Але на ліжка чиєсь тіло — обернись!

Ти лише душа.

Повернуться шансів нема.

Пробач.

Ти лише душа.

І нам погасять світло.

Інтим.

Для смерті.

Ти можеш кричати, але не прокинуться тілу,

Ти можеш бігти, але торкнулася до неба,

Ти знаєш стала кимось.

Горі.